Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Енергетика і паливно-енергетичний комплекс, що реалізує її призна­чення, є основою існування і розвитку цивілізації. Концентруючи величез­ні матеріальні ресурси, переробляючи колосальні паливно-енергетичні ресурси, активно втручаючись у гідро-, літо — й атмосферне середовище, енергетика здатна змінити і вже змінює природне його становище.

Пізнаючи закони природи і створюючи потужнішу техніку, людство за масштабами свого втручання в природне середовище зрівнялося з пла­нетарними силами. Спровоковані діяльністю людини екологічні катаст­рофи не поступаються за масштабами свого руйнівного потенціалу ядер — ній загрозі. Отже, на сучасному етапі розвитку енергетики вже недостат­ньо розглядати її взаємодію з навколишнім середовищем на рівні окре­мих локальних впливів.

Перед людством сьогодні особливо гостро стоять три важливі взаємо­залежні проблеми — забезпечення харчуванням, енергією та екологічна безпека. У розв’язанні цих проблем особливе місце належить енергетиці, від розвитку якої залежить економічний стан (занепад або процвітання суспільства), а також стан навколишнього середовища. Отже, одним з основних завдань фахівців і відповідних закладів є вивчення умов утво­рення шкідливих викидів у процесі виробництва теплової та електричної енергії, їх впливу на навколишнє середовище, розробка методів і при­строїв їх нейтралізації. Актуальність цих проблем визначається як недос­коналими енерготехнологіями, так і високим темпом використання ПЕР.

Особливо актуальні питання взаємодії енергетики і навколишнього середовища для районів і регіонів з підвищеною концентрацією населен­ня і промислового виробництва.

Структура споживання ПЕР. Структура споживання ПЕР відобра­жає так званий паливно-енергетичний баланс (ПЕБ), який характеризує розподіл у відсотках або в еквівалентних одиницях теплоти різних пер — винних енергетичних ресурсів у всіх галузях народного господарства. Порівняльне споживання ПЕР різними країнами (Україною, Великобри­танією і Фінляндією) наведено в табл. 1.6.

Як видно з табл. 1.6, 1995 р. загальний об’єм ПЕР в Україні становив 106,5 Мт н. е. порівняно з 219,3 Мт н. е. у Великобританії і з 30,8 Мт н. е. у Фінляндії.

Споживання твердого палива, особливо вугілля, зростає в Україні і знаходиться на тому самому рівні, що й у Великобританії. Менша кіль­кість споживаної нафти в Україні зумовлена насамперед меншою кількіс­тю автотранспортних засобів. Споживання природного газу у Великобри­танії збільшилося для виробництва електроенергії у зв’язку зі зменшен­ням використання вугілля.

Фінська система одержання енергії, порівняно з українською, універ- сальніша, тому що основана на різноманітних джерелах енергії. Досить сказати, що якщо «тверде паливо» для України та Великобританії — це пе­редусім вугілля, то для Фінляндії до 36 % твердого палива включено: ву — гілля — 11 %, паливо з деревини (включаючи залишки переробки лісу, де­ревний спирт, дрова) — 19 %, торф — 6 %, а в інші види енергоресурсів вхо­дять: 4 % — гідроресурси, 3 % — імпорт електричної енергії та біоенергія.

Майже половина сумарного кінцевого споживання енергії (СКСЕ) України припадає на промисловість, що характеризується переважанням енергоємних галузей. Цим пояснюються величезні витрати енергії пере­важно в металургійній промисловості. Порівняно з Великобританією, де «промисловість» і «побут та сфера послуг» споживають 66 % СКСЕ, в Україні це споживання становить 92 %. Усе це енергетичне наванта­ження припадає на промислові регіони і насамперед на великі промислові міста. Саме техногенне навантаження і пов’язані з ним екологічні аспекти енергопостачання й енергоспоживання багато в чому визначають еколо­гію великих міст і промислових регіонів.

Усе споживання енергоресурсів поділяють на чотири приблизно однакові групи: промисловість, енергетика, транспорт і комунально — побутовий сектор. Кількісні співвідношення цих груп різні для різ­них країн. Тому для порівняння використовують розмір споживання енергоресурсів на душу населення, який нині становить приблизно 17 тис. кВт год на людину на рік.

Розвиток енергоспоживання визначається двома тенденціями: зрос­танням споживання енергоресурсів на душу населення і зростанням са­мого населення. Зростання споживання енергоресурсів залежить від роз­витку науки і техніки або стану економіки. Якщо в середині XX ст. насе­лення Землі становило 1,7 млрд осіб, то в кінці воно перевищило 6,0 млрд осіб. Очікується, що до середини XXI ст. на Землі буде жити приблизно 10 млрд осіб.

У нинішніх кліматичних умовах і за досягнутого рівня розвитку сільськогосподарського виробництва наша Земля здатна прокормити 15-20 млрд осіб. Якщо припустити, що до кінця XXI ст. населення Землі становитиме 20 млрд осіб, а середнє споживання енергоресурсів на людину досягне нинішнього рівня США (130 тис. кВт год на рік), то до 2100 р. на Землі буде споживатися ПЕР у 30 разів більше, ніж у кінці ст.

Забезпечити високі темпи використання ПЕР можна: розвідкою та ор­ганізацією видобутку традиційних ПЕР і розробкою наукоємних техноло­гій для повнішого й ефективнішого використання джерел, які раніше вважали нерентабельними, розробкою енергоощадних технологій у про­мисловості та опанування нетрадиційних джерел енергії.

Показниками науково-технічного розвитку суспільства і його добробуту є два основні енергетичні критерії’ — енергоспоживання на душу населення і енергоємність ВВП, сукупність яких адекватно характеризує стан економі­ки держави і добробут його населення. Зазвичай високорозвинені країни вирізняє високий рівень енергоспоживання надушу населення і низька енер­гоємність ВВП (рис. 1.2).

Комментарии запрещены.