СИСТЕМИ ВІДХИЛЕННЯ І РОЗГОРТАННЯ ПРОМЕНЯ
В автоматичних інженерно-геодезичних системах часто необхідно виконувати відхилення світлового променя на заданий кут в заданому напрямку і розгортання світлового променя в опорну геодезичну площину. Цей процес називається скануванням. В оптико — механічних пристроях процес сканування здійснюється за рахунок руху всієї оптичної системи або за рахунок її окремих елементів таких як дзеркала, призми, клинки, діафрагми (диск Ніпкова). Застосовується також дзеркальне розгортання з багатократним відбиттям і сканування елементами волоконної оптики.
В якості двокоординатного скануючого елемента часто використовують плоске дзеркало, закріплене в двокоординатному карданному підвісі і установлене на шляху оптичного випромінювання. Сканування здійснюється поворотом відбиваючої поверхні дзеркала навкруги двох взаємоортогональних осей. Скануюче дзеркало можна установити або до об’єктива, або після об’єктива. В першому випадку це сканування в просторі предметів, а в другому — в просторі зображень. В інженерній геодезії краще здійснювати сканування в просторі предметів (рис. 2.64). На рис. 2.64 позначені: 1 — миттєве поле зору; 2 — поле огляду; 3 — дзеркало; 4 — двоступеневий карданний підвіс; 5 — об’єктив; 6 — діафрагма; 7 — фото — діод; 8 — підсилювач.
В практиці вирішення інженерно-геодезичних завдань велике значення має зв’язок кутів установлення скануючого дзеркала з кутом поля огляду. Початковий кут установлення скануючого дзеркала відносно оптичної осі об’єктива позначимо у0 (рис. 2.65). Його
значення, як правило, вибирають рівним 45°. Таким чином, приймаючи поле огляду рівним ер маємо, що кут коливання дзеркала у визначиться із виразу
|
|
|
Траєкторія сканування плоским дзеркалом найбільш просто може бути знайдена при його закріпленні під кутом 45°. Сканування по осі ОХ (рис. 2.66) здійснюється навкруги вертикальної осі карданового підвісу на кут ± /?, а сканування по осі OY здійснюється
поворотом дзеркала навкруги горизонтальної осі карданового підвісу на кут ± Лу — у — у0. Координати зміщення променя мають вид
X = L0tg(3; (2.80)
Y = Ltga = (LJcos p)tga,
де а = 2Ay — кут повороту скануючого поля.
Рис. 2.66. До визначення траєкторії сканування
Необхідно відзначити, що тільки середні строчки при а — 0 і у = 0 для любого р, в тому числі р — 0, будуть прямими, а по мірі віддалення від цих ліній буде спостерігатись перекручування поля.
Нижче розглянемо сканування многогранною призмою. Перетин обертаючої призми уявляє собою многокутник, габаритні розміри якого цілком характеризуються діаметром Д описаного кола, а положення — кутом 45° + (3 між нормаллю до робочої грані і горизонтальною віссю (рис. 2.67), де /З — кут сканування.
Кутовий розмір грані визначається центральним кутом
уго = 2л / N = 360°/N,
де N — число граней.
Лінійний розмір грані дорівнює
Л = АВ = 2AOsin(угр / 2) = Д sin(угр / 2). (2.83)
В процесі обертання здійснюється симетричне сканування поля огляду відносно вертикалі, причому розмір грані АВ повинен забезпечувати відсутність віньєтировання в межах поля огляду ср0. Кутовий розмір строчки (рс = (р0 зв’язаний з відповідним кутом повороту дзеркала ус співвідношенням (рс = 2ус. В той же час ус = т]угр, де tj — коефіцієнт використання дзеркальної грані, і таким чином
срс = 2г/угр = 2г](360° / N) = (720 / N)rj. (2.84)
Перевагою такої системи розгортання є велика частота відтворення площини в полі огляду, що досягається великою кількістю граней призми. Зв’язок між діаметром вхідної зіниці об’єктива d і діаметром описаного кола D записується виразом
sin(45° + р) sin(угр / 2 — (рс / 4)
Викликає інтерес і сканування оптичними клинками. Призма з кутом при вершині д відхиляє промінь світла до основи. При цьому справедливий вираз
sinii.. U _!h_n sin i1 i1 n<
де: / — кут падіння випромінювання на передню поверхню призми; і] — кут заломлення на першій поверхні; п — показник заломлення призми (рис. 2.68).
При заломленні на першій поверхні промінь відхиляється на кут і1 -/), а на другій — на кут і2 — /2, тому повний кут відхилення ер буде дорівнювати
<P = U — ‘і +і’2-і2=(п~ 1)(і + і2). (2.87)
Із ЛАВС
5 = ZCBA + ZCAB = п. (2.88)
Так як ZCBA = — -/), a ZCAB = — — /2, то S = і +і2.
Таким чином
<р = S(n-1). (2.89)
Якщо клинок обертати навкруги напряму падаючих на нього променів, то вихідний промінь буде рухатись по твірній прямого кругового конусу з кутом при вершині
2ср = 25(п-1). (2.90)
Якщо по ходу променів, падаючих нормально на першу поверхню і які вийшли із клинка, встановити точно такий же другий клинок, то пара клинків буде відхиляти промінь як деякий еквівалентний клинок (рис. 2.69) з кутом при вершині
8еке =2dcos(yl2),
де у — кут між напрямами, що характеризують орієнтацію вершин кожного клинка.
(Pi =SeKg(n-1) = 2S(n-1)xcos(y/2) = (pmax cos(y/2), (2.91)
Де <Ртах = 28(П~ 1).
Якщо пару клинків обертати в різних напрямах з однаковою швидкістю, то скануючий промінь буде рухатись уздовж бісектриси кута у (рис. 2.70), тобто уздовж прямої, різним чином орієнтованої на площині в залежності від початкового установлення клинків. Для початкового установлення, що відповідає куту 180°, коли пара клинків еквівалентна плос — копаралельній пластинці, величину сумарного відхилення променя можна виразити через кут (З повороту кожного клинка від початкового положення.
Рис. 2.70. Сканування променя
при обертанні клинків
На рис. 2.70 позначені: / і /’ — два положення вершини першого клинка; II і //’ — два положення вершини другого клинка. Так як у = 180° — 2(3, то
<Рї = (Ртах C0S(ї/2) = Ртах C0S(90° ~ Р) = Фтах Sin Р — (2-92)
Якщо пару клинків обертати в одному напряму з однаковою швидкістю, то скануючий промінь буде рухатись по кругу, кутовий розмір якого визначається початковим установленням клинків. Якщо клинки обертати в одному напряму з різними швидкостями, то скануючий промінь буде рухатись по спіралі, шаг якої визначається різницею швидкостей обертання клинків.
Найбільш простим способом реалізації сканування в просторі зображень є сканування отвором в непрозорому екрані, який переміщується по заданому закону в площині зображення і створюється ширококутним об’єктивом (рис. 2.71). На рис. 2.71 позначені: 1 — ширококутний об’єктив; 2 — діафрагма поля; 3 — екран з отворами; 4 — фотоприймач; 5 — підсилювач. Така система називається системою сканування миттєвої дії. Тут сигнал, що виробляється фотоприймачем, в кожний момент часу пропорційний величині потоку випромінювання, який проходить в цей момент отвір. Отвори в екрані розміщені таким чином, що зображення, яке обмежене діафрагмою поля, послідовно аналізується по строчках так, що коли один отвір виходить за межи вікна діафрагми, другий — входить в вікно, викреслюючи наступну строчку.
Для збільшення частоти сканування застосовується розгортання за допомогою піраміди. Вісь обертання піраміди розміщують паралельно осі скануючого світлового потоку рис. 2.72а.
а)
Піраміда може бути зрізаною (рис. 2.726), що робиться з ціллю зменшення габаритів і ваги пристрою. Кут відхилення променя Ла дорівнює куту повороту а дзеркальної грані. Теоретично максимальний кут повороту зв’язаний з числом граней піраміди т залежністю
атах(теоР)=2лт — (2.93)
Необхідно відмітити, що відхилення світлового пучка без віньєтирування залежить від апертури D1 відхиляємого пучка, розмірів граней і діаметра D0H нижньої основи піраміди. При повному перекритті світлового пучка однією гранню кут відхилення дорівнює
(2.94)
де со1 = 2п / т.
Із рис. 2.72
tq(o>2 / 2) = D/(D0H — D), (2.95)
Де D = (D0H + D0B ) / 2, звідки
= 2arctq[D /(D0H — D)J. (2.96)
Тоді максимальний кут відхилення буде
Аа„————— 2arctg(D°H 1). (2.97)
т D
При необхідності створення високої частоти сканування світлового променя використовують пластинчаті дефлектори (рис. 2.73). У цих дефлекторів є відбивач 1, консольно закріплений п’єзоелемент 2, утримувач 3, джерело живлення 4. Дзеркало 1 може бути закріплено на боковій поверхні п’єзоелемента або на його торцьовій поверхні.
Рис. 2.73. Пластинчатий дефлектор
Вираз кута сканування для такого пристрою записується як
aw і аі і
Латдх = Sincot’ (2.98)
і і, ,1
де: d31 — п’єзоелектричний модуль;
І — довжина пластинки;
0 — коефіцієнт динамічності;
ІІт — амплітуда напруги живлення; т — частота сигналів напруги живлення; h — товщина двошарового п’єзоелемента;
Л, — товщина одного шару двошарового п’єзоелемента.
Для отримання інформації про розподіл освітленості в площині зображення в приймальну оптичну систему ОЕП вводять спеціальні елементи, що називаються аналізаторами.
Розглянемо два приклади. Нехай в кутовому полі об’єктива 1 (рис. 2.74а) є три прямокутні візирні цілі (рис. 2.746) зображення яких будуються в фокальній площині 2. Переміщуючи уздовж осі х перед приймальним фотоелементом 3 непрозорий екран з вузькою прозорою щілиною 4 з постійною швидкістю З, на виході отримаємо світлові імпульси, які відповідають візирним цілям. їх форма і розміщення показані на рис. 2.74в. В залежності від зображення об’єкту і2 форма і амплітуда середнього імпульсу відрізняється від фор
Ф
Другим прикладом розповсюдженого амплітудного аналізатора служить світлороз — дільний блок (рис. 2.75а). Зображення прямокутної марки будується об’єктивом 1 в фокальній площині, де розміщене ребро світлороздільного кубика 2. Весь світловий потік Ф ділиться аналізатором 2 на дві частини Фа і Фб, які попадають на фотоприймачі 3, сигнали з яких поступають на блок порівняння 4, де утворюється їх різниця. Пропорційний цій різниці сигнал Фа_б =Фа — Фб поступає на індикатор 5. При зміщенні марки з оптичної осі її зображення в фокальній площині зміщується (рис. 2.756). Різниця світлових потоків Фа_б буде змінюватись пропорційно цьому зміщенню. Залежність вихідного сигналу від вхідного розузгодження (статична характеристика) має вигляд, який представлено на рис. 2.75в.
Ф
в )
Має місце також аналізатор у вигляді обертаючогося напівдиска, який встановлюється у площині зображення. При зміщенні зображення буде змінюватись форма і амплітуда сигналу. Такі аналізатори відносять до амплітудно-фазових.
Для компенсації зсуву зображення випромінювача в оптичну систему вводять компенсатор, який розміщують або перед об’єктивом, або між об’єктивом і аналізатором. В першому випадку компенсатор працює в паралельному пучку променів, а в другому випадку — в збіжному пучку променів. Найбільшого застосування має компенсатор, який працює в паралельному пучку променів. Прикладом такого компенсатора є два обертальних в протилежні сторони з однаковою кутовою швидкістю оптичні клинки (рис. 2.76).
l і/ і і Рис. 2.76. Компенсатор з двома оптичними клинками в паралельному пучку променів |
Залежність кута розузгодження на вході оптичної системи (3 від кута повороту компенсатора а має вид
Р = 2S(n -1)sina, (2.99)
де: S — заломлюючий кут оптичних клинків;
п — показник заломлення матеріалу.
Прикладами компенсаторів, які працюють в збіжних пучках променів є плоскопара — лельна пластинка (рис. 2.77) і оптичний клинок, що переміщується уздовж оптичної осі
Залежності кута розузгодження р від кута нахилу а і лінійного зміщення х для цих компенсаторів визначаються виразами: а) для компенсатора рис. 2.77
б) для компенсатора рис. 2.78
х8(п-1) м ~ — + (U 2п‘
де: Р — фокусна відстань об’єктива;
d — товщина плоскопаралельної пластинки; є — кут падіння променя на поверхню клинка.
Має також широке застосування компенсатор, в основі якого є призма-ніж, що переміщується в фокальній площині на величину і (рис. 2.79) по мікрометреному гвинту з шагом S. Залежність кута розузгодження р від кута повороту гвинта а визначається формулою
Ґ
Перевага компенсаторів полягає в тому, що звично малим значенням кута р відповідають великі значення а, х та інших параметрів, що змінюються, так що похибки роботи з компенсаторами незначним чином впливають на вихідне розузгодження автоматичної вимірювальної системи.
Розділ III