Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Просторове положення об’єкта на будь-якій відстані може бути позначено поточними значеннями координат X’, Y’, Z’, q>, ф’2, ср’3 відносно деякої нерухомої системи коорди­нат X, Y, Z, Ф-, — 0, ф2 = 0, <р3 = 0, прийнятої за базову. Нехай вісь O’Z’ об’єкта збіга­ється, наприклад, з вертикальною віссю OZ базової системи координат (рис. 5.1), а об’єкт змінює своє положення в просторі тільки за рахунок розкручування навкруги осі O’Z’ на кут (р3 * const. Такий рух об’єкта називається скручуванням.

Скручування є вельми небезпечним явищем для експлуатації інженерних конструк­цій, так як кутові розкручування навкруги вертикальної осі висотних споруд приводять до лінійних зміщень елементів конструкції і можуть привести від порушень в роботі споруди до повного її розрушення. Тому досить актуальною є задача своєчасного визначення де­формації об’єкту, що викликається скручуванням.

При визначенні скручування методи і засоби вимірювання повинні забезпечувати можливість селективного (роздільного) визначення лінійних і кутових зміщень об’єктів. Прилади і системи, що вимірюють скручування, повинні вимірювати тільки кутові розкручу­вання об’єктів і бути нечутливими до його лінійних зміщень. Із відомих методів визначення скручування, що багато в чому збігаються з методами вертикальної передачі азимуталь­них напрямків, і які піддаються автоматизації, можна привести такі:

— геометричний(двопроменевий) метод;

— поляризаційний метод;

— гіроскопічні методи, в тому числі з використанням кільцевих лазерів.

Комментарии запрещены.