МЕТОДИ І ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ОПОРНОЇ ЛІНІЇ І ГЕОДЕЗИЧНОЇ ПЛОЩИНИ
В теперішній час при контролі прямолінійності і точності технологічного устаткування і будівельно-монтажних конструкцій, а також при деяких методах створних вимірювань значного застосування отримали методи і пристрої, які базуються на референтних прямих і геодезичних площинах. Референтні прямі можуть бути задані двома основними методами, а саме, за допомогою натягненої струни і оптичними методами, а опорна геодезична площина може задаватись тільки оптичними методами і засобами при розгортанні світлового променя в діапазоні від 0 до 360°. Обидва методи мають впровадження в практиці геодезичних робіт, незважаючи на їх окремі недоліки.
6.1. ЗАСТОСУВАННЯ В ЯКОСТІ РЕФЕРЕНТНОЇ ПРЯМОЇ ОСІ НА ТЯГНЕНОЇ СТРУНИ
Натягнена струна використовується в якості референтної прямої для винесення на місцевість будівельно-монтажних і технічних осей, при спостереженні за плановими деформаціями споруд та інше. Приладами вертикального проектування визначають відхилення елементів конструкції від заданого віссю струни напряму. Струнний метод вимірювання легко піддається автоматизації, наприклад, при застосуванні індуктивних або фотоелектричних (тіньових) перетворювачів.
Суть методу створення референтної лінії струною полягає в тому, що струну підвищують на спеціальних пристроях натягування і орієнтують в заданому напрямі між пунктами / і І! (рис. 6.1 а). Натягання і необхідні переміщення струни здійснюються спеціальними пристроями, конструкції яких обумовлюються в кожному конкретному випадку особливостями споруди, допустимою стрілкою прогину f струни, прийнятим методом фіксації положення проміжних точок відносно осі струни. Стрілка прогину струни в середині прогону обчислюється по формулі [189] d ал л
Рис. 6.1. Схема застосування осі натягненої струни
де: G — маса 1 м струни;
І — довжина прогону (м)
Н — сила натягу.
Для розрахунків максимально допустимого натягу струни можна рекомендувати значення близьке до Н -100d2, де d — діаметр струни (проволоки). Під впливом повітряних потоків натягнена струна відхиляється від прямолінійного напряму (рис. 6.1 б). Значення А відхилення струни в середині прогону обчислюється за формулою:
A = Pfk/G, (6.2)
де: Р — тиск бокового потоку повітря на 1 м струни;
к — коефіцієнт, обумовлений необхідністю врахування напряму потоків повітря
(0<к <1)
Р = &S,
де: q — динамічний тиск потоку повітря;
s — площа перетину одиниці довжини проволоки;
£ — функція критерію Рейнольдса Re,
значення якого визначається із співвідношення
Re = Vd / v,
де: V — швидкість потоку повітря,
v — кінематична вязкість повітря.
В якості струни, як правило, застосовують спеціальні калібровані проволоки. Для високоточного створення референтного напряму необхідно мати струни з великим опором на розрив і з постійним діаметром. Найбільш придатна для цих цілей стальна калібрована струна, так як вона відповідає приведеним вище вимогам. Особливо міцною є струна виготовлена із пружної сталі типу ОВС діаметром 0,2 мм. Коливання діаметра такої струни не перевищують 4 мкм. Дослідженнями встановлено, що якщо струна має похибки діаметром до 15 мкм, але ці зміни симетричні відносно осі струни і вони йдуть плавно без стрибків, то таку струну можна застосовувати для створення референтних прямих. Стальні проволоки діаметром 0,5 + 1 мм застосовуються при вимірюваннях середньої точності, так як вони мають велику амплітуду коливань, більшу стрілку прогину і значні перекручення загальної стрілки прогину місцевими похибками форми At,. Найбільш придатними є струни діаметром 0,2 + 0,4 мм. Вони мають резонансні коливання великої частоти, але амплітуда їх мала.
Велике значення при використанні референтної лінії створеної натягнутою струною має спосіб визначення (фіксації) просторового положення струни за допомогою автоматичних пристроїв. В розділі III розглянуті методи і засоби реєстрації положення струни в частотних датчиках, які можуть бути використані і для автоматичного визначення референтної лінії створеної струною. До таких засобів в першу чергу, слід віднести індуктивні і ємнісні перетворювачі. Більш перспективною є реєстрація просторового положення струни фотоелектричними засобами. В [189] приведена схема, яка дозволяє в автоматичному режимі виконувати реєстрацію положення струни шляхом аналізу розподілу освітлення в тіні, яку створює струна.
В якості джерела випромінювання в системах освітлення мають використовуватись лампи накалювання, світлодіоди або лазери. Приймальна частина побудована з використанням фотоприймачів, які працюють в різних діапазонах довжин хвиль.
З Рис. 6.2. Функціональна схема фотоелектричного безконтактного пристрою вимірювання переміщення струни |
Схема пристрою (рис. 6.2.) включає фотоприймач 1, два протифазні збуджуючі світлодіоди 2 і 3. Світлодіоди почергово збуджуються генератором прямокутної напруги 4 (f = 2.5 кГц) через підсилювачі комутатори 5 і 6. Генератор управляє синхронним детектором 7. Підсилювач 8 і вольтметр 9 призначені для вимірювання сигналу фотоприймача. Випромінювання світлодіодів перекривається струною 10 так, що на чутливій площадці фотоприймача створюється тінь, центр якої зміщується від нульового положення в залежності від положення струни відносно фотоприймача. При симетричному (відносно фотоприймача) розташуванні струни сигнал на виході фотоприймача буде дорівнювати нулю. При зміщенні струни баланс світлових потоків порушується, тінь змінює своє положення на чутливій площадці фотоприймача і на його виході з’явиться сигнал, який підсилюється підсилювачем і синхронно детектується на частоті генератора. Випрямлений синхронним детектором сигнал реєструється вольтметром. Амплітуда сигналу пропорційна величині зміщення струни, а фаза відповідає напряму зміщення. Таким чином, напруга на виході синхронного детектора відповідає величині зміщення, а його полярність відповідає напряму зміщення. Така схема вимірювання є нечутливою до зміни діаметра струни в межах 1.5 + 2.5 мм при кутах розташування світлодіодів до осі в межах 10 + 30°, відстані між світлодіодами і фотоприймачем 10 +40 мм і при зміні температури в діапазоні 10 + 30° С. Схема дозволяє забезпечити похибку вимірювання 2 мкм в діапазоні ± 1 мм. Відносна похибка вимірювання із-за зміщення струни уздовж осі фотоприймача не перевищує 1-Ю’2.
Якщо випромінюючий блок установити на рухому каретку 1 (рис. 6.3), яка переміщується по гвинту 2 за допомогою двигуна 3, то легко реалізувати індикаторний метод вимірювання. Індикація здійснюється за допомогою датчика 4 положення струни. Датчик має модулятор 5, джерело світла б, фотоприймач 7 і лічильник імпульсів 8. На каретці установлені фотоелектричний датчик положення струни, який складається із двох світлодіодів 9 і 10 і одного фотоприймача 11. Обертання двигуна перетворюється парою гвинт-гайка в лінійне переміщення каретки з фотоелектричним датчиком положення. Пристрій реєструє момент, коли сигнал на виході фотоприймача 11 дорівнює нулю, тобто фіксує симетричне розташування тіні від струни на чутливій площадці фотоприймача.
|
|
|
Рис. 6.3. Автоматизація методу вимірювання переміщення струни
Модулятор має п створів, які при обертанні двигуна модулюють світловий потік джерела світла. В результаті на виході фотоприймача 7 формуються імпульси ціна яких визначається за формулою:
S
)
п
де: S — шаг гвинта, який дорівнює лінійному переміщенню каретки за один повний
оберт гвинта, мм;
п — кількість імпульсів модулятора за його повний оберт 360°.
При включеному двигуні одночасно переміщується каретка і обертається модулятор. Лічильник імпульсів зафіксує деяке число інформативних імпульсів К до того часу, поки на фотоприймачі 11 буде зафіксований нульовий сигнал і схема управління 12 відключить рахунок інформативних імпульсів. Величина відхилення фотоелектричного датчика відносно опорної лінії в довільному положенні обчислюється за формулою
4=Л/Ж;.. (6.4)
Така схема вимірювання дозволяє задавати опорний напрям з середньою квадратичною похибкою 0.04 мм.