Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Для отримання високих обсягів біогазу і біодобрив і довгої служби установки стабільна щоденна робота біогазової установки вимагає високого рівня дисципліни обслуговуючого персоналу. Ве­лика кількість проблем трапляється через погрішності в експлуата­ції. Найчастіше такі проблеми можна звести до мінімального зна­чення наступними діями:

— використання високоякісних матеріалів та приладів;

— вибору простих конструкцій установки, адаптованої до місцевих клі­матичних умов і наявної сировини;

— сумлінного навчання персоналу і отримання консультацій професіо­налів з експлуатації установки.

Підготовка до запуску. Підготовка перед запуском включає в себе перевірку газової системи і перевірку реактора на герметич­ність. Для цього до системи газу під’єднують водяний манометр та перекривають всі крани, для того, щоб виміряти манометром над­лишковий тиск повітря.

До робочого рівня реактор заповнюється водою. Надлишок повітря має витіснятися через запобіжний клапан. Після здійснення цього залишають на добу реактор з водою і фіксують свідчення ма­нометра. Встановити, що газова система і реактор володіють герме­тичністю можна після закінчення доби за показаннями манометра. Якщо тиск в реакторі зменшується, необхідно знайти течії і усуну­ти їх.

Запускати роботу біогазової установки можна тоді, коли з’ясується придатність до роботи елементів установки та її в ціло­му, а також відповідальність вимогам безпечної експлуатації.

Етап введення в експлуатацію. Перше завантаження нової установки має складатися з сировини, яку відпрацювали на іншій установці (близько 10 %) або штамів метаноутворюючих мікроор­ганізмів, велика кількість яких міститься у свіжій біомасі великої рогатої худоби. На весь курс ферментації сильний вплив мають вік та кількість початкової порції сировини. Рекомендується ще до за­кінчення будівництва установки подбати про достатню кількість сировини. При завантаженні вперше недостатньої кількості сиро­вини можна розбавити великою кількістю води — на 2/3 об’єму.

Типи сировини. В залежності від типу сировини, що викори­стовується, для виходу біогазової установки на стабільний рівень роботи, потрібними можуть бути декілька днів або декілька тижнів. Після отримання однорідної маси сировини з необхідною вологістю здійснюється її завантаження в реактор, заповнення якого стано­вить не більше 2/3 внутрішнього об’єму. Залишок об’єму реактора використовують для накопичення газу.

Температура сировини, що завантажується в ректор повинна наближатися до вибраної оптимальної температури зброджування.

Оптимізація введення в експлуатацію. Для оптимізації процесу зброджування можуть бути використані деякі відомі мето­ди пуску:

— заповнення реактора гарячими газами і поступове завантаження гно­йових стоків введення в реактор;

— активної закваски від нормально діючого реактора;

— додавання реагентів, таких як вапно, вуглекислий газ та інші;

— заповнення реактору свіжими гнойовими стоками;

— заповнення реактору теплою водою і поступове додавання в неї гно­йових стоків.

Щоб забезпечити стійкість зростання мікроорганізмів у період запуску, завантажувальна сировина повинна поступово нагріватися, але не більш ніж на 2 °С на добу з доведенням до 35…37 °С. Під час нагрівання повинно здійснюватися інтенсивне перемішування

сировини. Активна життєдіяльність мікроорганізмів у реакторі і виділення біогазу починаються через 7…8 діб.

Характеристики етапу введення в експлуатацію. Період, коли установку вводять в робочий режим експлуатації, називається пусково-налагоджувальним і характеризується наступним:

— рівнем pH;

— режимом виходом газу;

— якістю біогазу, що містить близько 60 % вуглекислого газу;

— запахом біогазу.

Стабілізація пронесу. Якщо сировина часто і інтенсивно пе­ремішується, відбувається швидший перехід до робочого режиму експлуатації. Якщо під час введення установки в робочий період стабілізація процесу зброджування затримується, в реактор потріб­но додати невелику кількість біомаси ВРХ для відновлення балансу pH. Велика кількість не забродженої сировини буде виробляти ве­лику кількість біогазу відразу після стабілізації процесу зброджу­вання. Після того як рівень біогазу, що виробився, впаде до потріб­ного, можна починати здійснення регулярного завантаження сиро­вини.

Підготовка газгольдера. Спочатку необхідно провести ви­пробування відповідно технічних умов і огляд органами державно- технічного нагляду газгольдера, а лише потім проводити підготов­ку для заповнення газом у складі модуля.

До заповнення газгольдера газом, з усієї системи, в тому чис­лі і з газопроводів, необхідно бути витіснене повітря, для того щоб уникнути утворення вибухонебезпечної суміші. Витіснення повітря проводиться водою з наступним витісненням води газом під тиском або негорючими газами. Якщо вміст кисню в пробі газу, взятої з га­згольдера не перевищує 5 % , то витіснення повітря вважається за­кінченим.

Необхідно перевірити зовнішнім оглядом стан контрольно — вимірювальних приладів, що входять до складу газгольдера (зворо­тний і запобіжний клапани, манометр, редуктор тиску). За допомо­гою вимірювача заземлення перевіряється надійність заземлення газгольдера. Опір заземлення не повинен бути більш, ніж 4 Ом.

Якість газу. У період виходу на робочий режим експлуатації якість біогазу є невисокою. У зв’язку з цим, перші два добових об­сяги біогазу повинні бути випущені в повітря, для того, щоб запобі­гти вибухонебезпечної ситуації, пов’язаної із залишковим киснем, що міститься в газгольдерах. Після того, як біогаз стане займистим, він може бути використаний для планованих цілей.

Комментарии запрещены.