Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Система керування котла має забезпечувати його роботу з заданими оптимальними техніко-економічними показниками. Вирішення цього зав­дання визначається досконалістю комплексу устаткування котельної установки, а також кваліфікацією і досвідом персоналу.

Розрізняють індивідуальне, групове і централізоване керування котель­ними установками.

Індивідуальна система керування передбачає, що кожний котел об­слуговує черговий з одним-двома помічниками, які виконують усі потріб­ні операції.

Групове і централізоване керування означає, що черговий і його по­мічники обслуговують групу або всі котельні установки цього об’єкта. Котельні установки середньої і великої потужності крім чергових обслу — говують також обхідники, що контролюють роботу елементів устатку — вання на місці їх установки. Експлуатація котельних установок малої і середньої потужності переважно частково централізована. При цьому потрібні пристрої і прилади зосереджують на щитах керування, що роз­міщаються на рівні основної площадки обслуговування котлів, а також на щитах керування живильної установки, системи паливоподавання, золовиведення.

Розвиток централізації керування на потужних електростанціях зумо­вив обслуговування всього устаткування блока котел — турбіна черговим персоналом з одного щита керування.

У сучасних котельних установках система керування включає такі техніч­ні підсистеми: інформаційну, сигналізації, дистанційного й автоматичного керування, автоматичного регулювання, технологічного захисту і блокувань.

Ступінь оснащення котельних установок цими підсистемами визнача­ється їх призначенням (виробничі й опалювальні котельні установки, кот­ли електростанцій), потужністю й умовами роботи. Загальною тенденці­єю розвитку автоматизації котельних установок є перехід від автоматиза­ції окремих процесів операцій до їх повної, комплексної автоматизації, що особливо наочно виявляється на потужних сучасних електростанціях.

Експлуатація котлів має забезпечувати надійне й економічне вироб­ництво теплоносія (пари або гарячої води) потрібних параметрів і безпеч­ні умови праці персоналу. Щоб дотримати цих вимог, треба експлуатува­ти котел згідно із чинними законами, положеннями, правилами, нормами і керівними вказівками.

Котли експлуатують відповідно до виробничих завдань за графіком ви­робництва теплоносія, витрат палива й електроенергії на власні потреби. Ко­жний котел має свій номер, усі комунікації фарбують у потрібний колір, установлений стандартом. Установка котлів у приміщенні має відповідати правилам Держмісттехнадзору, вимогам техніки безпеки, санітарно — технічним нормам, вимогам пожежної безпеки та ін. Експлуатацію котла по­діляють на такі періоди: підготовка і пуску роботу; обслуговування під час роботи; останов працюючого агрегату; утримання в неробочому стані; ре­монт агрегату. Під час ремонту агрегат перебуває у розпорядженні ремонт­ного персоналу, а в усі інші періоди — у розпорядженні чергового персоналу.

Порядок пуску та зупину котла встановлено інструкцією. Перед про­гріванням котла проводять його зовнішній огляд, щоб переконатися в справності всіх елементів устаткування і готовності до пуску. Усі пові­тряні крани мають бути відкриті, а всі продувні і спускні пристрої закри­ті, за винятком клапанів для продування пароперегрівника і системи ре­циркуляції води в економайзері. Котел наповнюють живильною деаеро- ваною водою, температура якої на початку заповнення 60…70 °С, а на­прикінці — не вище 100 °С.

Нерівномірний прогрів барабана котла під час швидкого наповнення його гарячою водою може спричинити небезпечні температурні напруги всередині його стінок. Щоб уникнути виникнення великих внутрішніх на­пруг в металі барабана, заповнювати котел водою треба при середньому тиску протягом 1-1,5 год, при високому тиску — протягом 1,5-2,5 год. За­повнювати котел водою слід до нижньої позначки водомірного скла, тому що з початком випаровування рівень її підвищиться. Газоходи котла перед прогрівом треба провентилювати протягом 10-15 хв за рахунок природної тяги або включення в роботу димососа. Після заповнення водою котла, вентиляції газоходів і продувки газопроводів запалюють газові пальники, розтоплювальні мазутні форсунки або шар твердого палива на решітці. Одночасно спостерігають за щільністю водяного тракту котла за рівнем води у водомірному склі. З підвищенням тиску, після того як з повітряних і захисних клапанів почне виходити пара, їх треба закрити. Продувку во­домірних приладів роблять при тиску 0,05…0,1 МПа. За наявності обхідно­го газоходу продукти згорання пропускають повз економайзер. Якщо такої можливості немає, то треба вмикати лінію рециркуляції води. Щоб уник­нути корозії повітропідігрівників, вентилятори треба вмикати при темпе­ратурі продуктів згорання не менше 120 °С або повітря пропускати повз них. Топкова камера має прогріватися рівномірно, для чого слід одночасно симетрично вмикати декілька пальників або форсунок.

Барабанний котел середнього тиску треба прогрівати протягом 2-4 год, високого тиску — протягом 4-5 год, прямоструминного котла — протягом 1-2 год. Вмикати котел, якщо він працює на загальний паро­провід середнього тиску, треба прирівні тиску 0,05…0,1 МПа, а високого тиску — на 0,2…0,3 МПа менше, ніжу загальному паропроводі.

Обслуговування під час робіт. Цю функцію виконує персонал відпо­відно до режимної карти, у якій зазначено рекомендовані технологічні та економічні показники роботи котла в умовах різних навантажень: тиск і температура пари і живильної води, уміст шкідливих домішок у димових газах, температура димових газів і розрідження в газовому тракті, коефі­цієнти надлишку повітря і його тиски у повітряному тракті та ін.

На електростанціях, згідно з правилами технічної експлуатації (ПТЕ), допустиме коливання тиску пари в межах ±0,3…0,5 МПа, температури перегрітої пари в межах ±10…15 °С при номінальному її значенні 440 °С і в межах ±5…10 °С при рівнях номінальних температур 540…570 °С.

Регулювати температуру пари у відповідних межах можна зміною положення та структури факела в топці або зміною коефіцієнта надлишку повітря. Зовнішні забруднення поверхонь нагріву усувають за допомогою наявних пристроїв (обдувних, вібраційних і дробових) за розробленим графіком. Забруднення поверхонь нагріву контролюють за температурою димових газів і гідравлічним опором газового тракту.

Треба стежити за справністю всього устаткування і не рідше одного разу за зміну перевіряти справність дії манометрів, захисних клапанів іводовказувальних приладів.

Зупин котла виконують за графіком приблизно в такій послідовності: припиняють подання твердого палива з пилосистем або відключають по­дання газу до пальників і мазуту до форсунок. Після припинення горіння в топці вимикають котел від парової магістралі і відчиняють продувку пароперегрівника на 40-50 хв; повільно, протягом 4-6 год, розхолоджу — ють котел, після цього вентилюють газоходи за допомогою природної тяги, а також продувають котел. Через 8-10 год після зупину повторюють продувку і, якщо треба прискорити охолодження, то пускають димосос; через 18-24 год після зупину при температурі води 70…80 °С допустимо повільно спустити її з котла. У період зупину спостерігають за рівнем водив барабані і, якщо треба, підживлюють котел живильною водою.

Якщо нормальну роботу котла порушено внаслідок несправностей, що можуть спричинити аварію, а також у разі аварії, котел треба негайно зупинити. Послідовність операцій аварійного зупину котла така само, як і планового, тільки зі зменшеними часовими інтервалами. Зокрема, треба аварійно зупинити котел, негайно відключивши його від парової магіст­ралі у таких випадках:

— підвищення тиску понад припустиме значення (особливо якщо він продовжує збільшуватися, незважаючи на вжиті заходи);

— зниження рівня води в барабані і переповнення його водою;

— припинення дії всіх водомірних приладів, манометрів або живиль­них насосів;

— виявлення істотних ненормальностей у роботі котла: шуму, ударів, стукоту, вібрації, руйнування кладки і розігріву каркасу, горіння палива в газоходах тощо.

Якщо треба зупинити котел на тривалий термін (більше 10 діб), то його треба захистити від корозії, яка виникає внаслідок впливу кисню і вологи повітря.

Ремонт котла. У процесі роботи елементи і частини котла нерівномір — но зношуються, тому треба систематично робити його ремонт: капіталь­ний — через кожні 3-5 роки і поточний — через 1-2 роки. За умови вдос­коналювання устаткування і поліпшення умов експлуатації міжремонт­ний період збільшується.

Основними завданнями ремонту котла і його допоміжного устатку — вання є усунення причин, що зумовлюють аварії або неполадки; заміна зношених або відновлення пошкоджених деталей; проведення заходів щодо підвищення надійності та економічності роботи агрегату і збіль­шення терміну служби деталей і механізмів. Усі ремонтні роботи треба виконувати згідно зі спеціальними інструкціями і вказівками.

До ремонту слід провести всі підготовчі роботи, зокрема, скласти до­кладні відомості дефектів, виявлених у результаті зовнішнього і внутріш­нього оглядів устаткування, а також розробити сітьовий графік виконання робіт.

Нагляд за котлами з метою запобігання аваріям виконує Держмісттех — надзор, оглядаючи їх у встановлені терміни. Є три види огляду: зовнішній, внутрішній і гідравлічне випробування.

Зовнішній огляд виконують інспектори, не припиняючи роботи котла, не рідше одного разу нарік. Обстежують загальний стан агрегату і приміщен­ня, у якому його встановлено. При цьому звертають увагу на стан обмурів­ки, топки, паропроводів, арматури та ін. Контролюють знання персоналом правил технічної експлуатації й інструкцій.

Внутрішній огляд проводять нерідше одного разу на чотири роки. Крім загального стану устаткування, під час його експлуатації перевіряють стан стінок барабанів і поверхонь нагріву, щільність газоходів та ін.

Гідравлічне випробування котла проводять один раз на вісім років. Піс­ля внутрішнього огляду котла звільняють від ізоляції усі шви барабанів, колекторів штуцерів, фланців тощо.

Результати огляду котла фіксують у його паспорті, у якому мають бути опис установки, креслення, заводські акти, результати випробувань і дані заводу на її основні елементи. При незадовільному стані установки інспек­тор Держмісттехнадзору має право заборонити її подальшу експлуатацію.

Комментарии запрещены.