Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Паливно-енергетичний комплекс — один з найважливіших і чітко ор — ганізованих комплексів будь-якої національної економіки. Це єдина сис­тема енергопостачання країни, яка охоплює сукупність процесів вироб­ництва, перетворення, транспорту і розподілу ПЕР. Головна мета функці­онування ПЕК — ефективно і надійно забезпечувати всі потреби народно­го господарства держави енергією відповідної якості (електричною і теп­ловою), а також у вигляді тих або тих енергоносіїв і робочого тіла.

ПЕК складається з двох основних економічно самостійних галузей: енергетики і паливної промисловості. Енергетична промисловість охоп­лює сукупність процесів виробництва, транспортування і розподілу елек­тричної і теплової енергії на АЕС, ТЕС, ГЕС та гідроакумулювальних електростанціях (ГАЕС) з використанням ліній електропередач, електрич­них і теплових мереж, котельних та утилізаційних установок. Крім назва­них потужних об’єктів енергетики існує значна кількість малих систем теплоелектрогенерування, зосереджених у районах великих міст, населе­них пунктів і різних об’єктах промисловості. Це — районні опалювальні й опалювально-виробничі котельні, заводські ТЕС, ТЕЦ і котельні, проми­слові печі, автономні теплоцентралі, призначені для обслуговування де­кількох будинків і споруд, індивідуальних будівництв тощо.

Усі ці енергогенерувальні об’єкти малої потужності мають ознаки окремої (єдиної) галузі зі своєю продукцією у вигляді теплової та елект­ричної енергії, зі своїми потребами в паливі, устаткуванні, матеріалах, інвестиціях, а також зі своїм внеском у загострення екологічної обстано­вки. Цей своєрідний ПЕК називають малою енергетикою. Його можна розширити за рахунок нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії: установок і споруд, які використовують сонячну енергію, енергію вітру, геотермальну енергію, енергію Світового океану, біомаси, низькопотен — ційну енергію тощо.

Мала енергетика є паливоємною галуззю України. Так, 1997 р. тільки об’єкти комунальної енергетики використали більше ніж 65 млн т умов­ного палива (т у. п.) і вироблено 250 ГДж теплової енергії. Усі теплові електростанції України того самого року виробили 324 ГДж теплової енергії і витратили на це майже 80 млн ту. п. з 300 млн ту. п., спожива­ного щорічно на той час в Україні.

Важливою складовою частиною ПЕК є паливна і паливопереробна галузі, які охоплюють сукупність процесів видобутку природних видів палива і їх переробки (сортування та збагачення). Тенденції і об’єми ви­добутку окремих видів органічного палива в Україні можна визначити з табл. 1.1.

У перерахунку на умовне паливо (QP = 29 300 кДж/кг) в Україні 1990 р. було видобуто 163,1 млн ту. п. з таким балансом: вугілля — 74,8 %; газ — 19,8 %; нафта — 4,8 %; торф і дрова — 0,6 %. 1994 р. загаль­ний видобуток становив 99,2 млн т у. п.: вугілля — 71,8 %; газ — 21,3 %; нафта — 6 %; торф — 0,4 %; дрова — 0,5 %. Порівняємо ці цифри з рекорд­ним видобутком в Україні минулих років: вугілля (1976 р.) — 218 млн т;

ту. п. — тонна умовного палива, яке має теплоту згорання 29 300 кДж/кг. 1 ГДж = 109 Дж.

нафта, включаючи газовий конденсат (1972 р.) — 14,4 мли т; природний газ (1975 р.) — 68,7 млрд м3, які свідчать про високий паливно- енергетичний потенціал України.

Далі наведено коротку характеристику паливодобувної галузі ПЕК України.

Вугільна промисловість. Розвідані запаси вугілля становлять 46,7 млрд т, з них коксівних — 13,9 млрдт (29,8 %), антрацитів — 7,0 млрд т (15 %). Вони зосереджені в таких регіонах України:

— Донецький басейн: балансовіресурси кам5яного вугілля — 43,0 млрд т, зокрема коксівного — 13,5 млрд т, антрацитів — 7,0 млрд т; діючих шахт — 261;

— Львівсько-Волинський басейн: балансові ресурси кам’яного ву — гілля — більше 1,0 млрд т, зокрема коксівного — 0,4 млрд т; дію­чих шахт — 17;

— Дніпровський басейн: промислові запаси бурого вугілля — 2,28 млрдт; з них придатних для розробки відкритим способом — 0,54 млр д т; діючих шахт — 6, розрізів — 7.

Як видно з табл. 1.1, видобуток вугілля в Україні безупинно падає. Це пояснюється не тільки екологічною кризою, але й старінням шахт­ного фонду й ускладненням гірничо-геологічних умов видобутку: на глибоких гор изонтах (більше 600 м) працюють близько 60 % шахт, які видобувають більше половини українського вугілля; газоносними є більше 80 % шахт.

За оцінками, запасу вугілля промислової категорії в Україні вистачить ще на 250-300 років. Але щоб їх добути, потрібні інвестиції і нові техно­логії, високоефективні й екологічно чисті. Тим більше, що питомі витра­ти енергоресурсів на видобуток 1 т вугілля становлять: теплової енергії — 89,1 Мкал, електроенергії — 125,1 кВтгод. На збагачення 1 т вугілля ви­трачають 10,3 кВтгод електроенергії, на виробництво 1 т вугільних бри­кетів : теплової енергії — 1267,8 Мкал, електроенергії — 66,5 кВтгод.

Газова промисловість. Балансові запаси природного газу (нафтового газу) в Україні становлять 1460,2 млрд м3, позабалансові — 2,1 млрд м3. Більше 75 % усього видобутку природного газу припадає на Дніпровсько — Донецьку, Прикарпатську і Причорноморсько-Кримську газонафтоносну область (відповідно 85, 10 і 5 %). Нові родовища характеризуються неве­ликими запасами газу і складною геологічною структурою.

Питома витрата енергоресурсів на транспортування 1 млн м3 природ­ного газу по магістральних газопроводах України становить: теплової енергії — 3,5 Мкал, електроенергії — 8,8 кВтгод.

Нафтовидобувна промисловість. Запаси нафти в Україні становлять 3,9 млн т. Знаходяться вони в Західному (39 родовищ), Східному (73) і Пів­денному (8) регіонах. Усього 122 нафтових родовища, з яких 84 знахо­дяться в промисловій розробці. Запаси газового конденсату — 80,3 млнт. Зосереджені в 133 родовищах, з яких 73 — у промисловій розробці. Для наф­товидобутку характерний спад виробництва, пов’язаний передусім з вироб­ленням діючих і браком відкритих за останні роки великих і середніх ро­довищ. Запаси розвіданих родовищ незначні і залягають на великих гли­бинах. Питома витрата електроенергії на транспортування 1 т нафтопро­дуктів на 1 км по магістральних нафтопроводах — 10,4 кВтгод.

Нафтопереробна промисловість. На Україні діє шість нафтоперероб­них заводів загальною потужністю 61 833 тис. т на рік (Кременчуцький — 18 625 тис. т на рік, Херсонський — 8 643, Одеський — 3 917, Дрогобиць­кий — 3 880, Надворнянський — 3 367, Лисичанський — 23 461). Рівень пе­реробки — 53-54 %.

Питомі витрати енергоресурсів на переробку 1 т нафти, включаючи газовий конденсат, становлять: теплової енергії — 196,0 Мкал; електро­енергії — 53,6 кВтгод (66,3 кг у. п.).

Торф ’яна промисловість. Незважаючи на загальні балансові запаси у 734,8 млнт, зосереджені переважно в Рівненській (18 %), Волинській (18 %) і Чернігівській областях (13 %), видобуток паливного торфу дуже нестабільний. Основна продукція торф’яних заводів — торф’яні брикети, грудковий торф для опалення, торф для добрив.

Атомна промисловість. В Україні немає замкненого циклу виробницт­ва ядерного палива. Розвіданих запасів уранових руд вистачить для виро­бництва ядерного палива більше ніж на 150 років. Український уран після очищення містить тільки 0,7 % урану-235, тоді як атомні реактори потре­бу ють 4 %.

За даними Всесвітньої енергетичної конференції, щоб забезпечити сучасні потреби в паливі та енергоресурсах, людству вистачить: нафти — на 30 років, природного газу — на 50-60 років, вугілля — на 500-600 років; палива для АЕС — на теплових нейтронах на 25-120 років, на швидких — на 800-1 000 років. З урахуванням браку в Україні замкненого паливно — ядерного циклу й екологічної небезпеки АЕС найперспективнішим з енер — гоносіїв у майбутньому залишається вугілля.

Але розвиток енергетики на тривалу перспективу не може бути орієн­тований тільки на використання вугілля, хоча нині багато держав побу — дували свій ПЕК саме на вугіллі. Але й ці країни, перш за все США, Ні­меччина, Японія, Італія, Данія, Іспанія, інтенсивно шукають нові техно­логії, основані переважно на використанні нетрадиційних і відновлюва­них джерел енергії.

Комментарии запрещены.