Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Залишки даного виду складаються в основному з целюлози (вуглець) і можуть бути відносно легко підготовлені для виробниц­тва з них енергії. Потенційні можливості виробництва енергії з рос­линних залишків можна оцінити на основі деяких параметрів, най­більш важливими з яких є кількість і склад залишків, їх територіа­льне розміщення, сезонність збору врожаю. Не менш важливе зна­чення при цьому мають соціальні, політичні, правові та екологічні чинники, від яких практично залежить життєздатність проекту ви­користання рослинних залишків, а також конкурентоспроможність інших галузей промисловості та сільського господарства із застосу­вання рослинних залишків. Потенційно конкурентоспроможність визначається тим, що залишки можуть бути використані як сирови­на для виробництва паперу або для підвищення родючості ґрунту, оскільки вони покращують гранулометричний склад ґрунту і збі­льшують її вологоутримуючу здатність. Крім того, завдяки розкла­дання органічної речовини в ґрунті підвищується ефективність дії хімічних добрив.

Типи залишків. Залежно від того, чи залишаються залишки пі­сля збирання врожаю в ґрунті або збираються і видаляються з поля разом з урожаєм, вони поділяються на дві основні групи. До першої групи належить пшеничне та кукурудзяне солома, а до другої — полова, рисова лушпиння і фруктова шкірка. Перша група в свою чергу поділяється на залишки, які залишаються на поверхні ґрунту і в ґрунті. Підгрупу другої групи є неїстівні коріння. Слід зазначити, що залишки другої групи складають більшу частину відходів, що надходять на переробні підприємства.

Кількість залишків. Згідно з даними робіт [6], кількість щоріч­но збираються сухих рослинних залишків коливається в межах

З06…378 млн. т. З огляду на економічні та енергетичні фактори, для виробництва енергії може бути використано від 90 до 243 млн. т сухих залишків [3].

Можливість використання рослинних залишків для виробниц­тва енергії залежить від характеру переважної культури, якою засі­вають більші площі, і від кількості залишків, які можуть бути зі­брані з одиниці посівної площі. Польові культури дають більше ро­слинних залишків, ніж овочеві. У грубому наближенні кількість зі­браних рослинних залишків для даної сільськогосподарської куль­тури можна визначити шляхом множення маси даної культури на характерну для неї частку залишку (або коефіцієнт), яка представ­ляє собою відношення сухої маси наземних залишків до маси зі­браного з польовою вологістю врожаю. Нижче наводяться коефіці­єнти для шести основних сільськогосподарських культур: соєві бо­би — 0,55.. .2,60; кукурудза — 0,55… 1,20; бавовна — 1,20.. .3,0; пшени­ця — 0,47… 1,75; цукровий буряк — 0,07…0,20 і цукровий очерет — 0,13…0,25 [6]. Численне значення коефіцієнтів залежить не лише від різновиду культури, але і від умов її вирощення, способу збору врожаю, а також від методів визначення коефіцієнтів. Як правило, чим вище вихід продукції з одиниці площі, тим більше доля рос­линних залишків.

Якість залишків. Основними характеристиками рослинних за­лишків, які по своєму складу досить однорідні, є розмір часток, щільність, вміст вологи і золи. Залишки зернових культур, за виня­тком, можливо, рису відносяться до відносно сухим культурам: вміст вологи в них складає приблизно 15 %. Теплота згорання рос­линних залишків більшості цих культур вагається в межах

11500.. . 18600 кДж/кг. У справжньому розділі середнього значення теплоти згорання рослинних залишків набуте рівним 16300 кДж/кг. Виходячи з оцінних кількостей сільськогосподарських культур, які збираються в СІЛА, і їх середньої теплоти згорання (16300 кДж/кг), спільний вміст енергії, який може бути отримане з рослинних за­лишків, складе 1,5… 4,ОТ О15 кДж/год. На цю оцінку впливатимуть і такі показники як вміст вологи в залишках, а також транспортний чинник і ефективність процесів переробки сільськогосподарських залишків.

Сезонність утворення залишків. Сезонність утворення рослин­них залишків і, отже, їх наявність визначаються часом дозрівання урожаю і залежать головним чином від виду сільськогосподарської культури, географічного положення місця її вирощування і клімату. Тому точне визначення часу дозрівання культур має дуже важливе значення для планування їх переробки і використання.

Сезонність утворення рослинних залишків є негативним чин­ником, оскільки, щоб забезпечити рівномірне використання відхо­дів протягом всього року, доводиться споруджувати для них схо­вища. Зберігання сільськогосподарських культур у свою чергу по­в’язане із заняттям певних площ і навантажувально-розвантажу­вальними роботами. Крім того, зберігання повинне бути організо­ване так, щоб відходи, що зберігаються, не псувалися і доступ до них був забезпечений протягом всього року.

Комментарии запрещены.