Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

4.1 Стан енергетичного використання біомаси в Україні та за кордоном

Як сировина для виробництва енергії, біомаса посідає перше місце серед всіх видів поновлюваних джерел енергії, використову­ваних у цей час [3, 85-93] . Виробництво енергії з поновлюваних джерел динамічно розвивається в більшості Європейських країн. В 2005 р. у країнах ЄС на частку поновлюваних джерел енергії (ПДЕ) доводиться 74,3 млн. т нафтового еквіваленту, що становило близь­ко 6 % загального споживання первинних енергоносіїв. З них на ча­стку біомаси доводилося більше 60 %, що перевищувало 3 % спо­живання їхніх первинних енергоносіїв. В окремих країнах викорис­тання біомаси значно перевищує середньоєвропейські показники: у СІЛА її частка становить 3,2 %, у Данії — 8 %, в Австрії — 12 %, у Швеції — 18 %, у Фінляндії — 23 %. Відповідно до програми розви­тку ПДЕ, у країнах ЄС біомаса буде покривати близько 74 % зага­льного внеску ПДЕ в 2010 р., що буде становити близько 9 % спо­живання первинних енергоносіїв.

У цей час у багатьох країнах існують плантації для вирощу­вання швидкозростаючих дерев і високоврожайних культур для енергетичних потреб (вирощування рапсу для одержання моторно­го палива в Німеччині, плантації швидкозростаючих порід дереви­ни у Швеції, вирощування цукрового очерету для одержання ета­нолу в Бразилії йт. п.) [94-101].

Основним недоліком використання біомаси в енергетичних цілях є те, що енергія, отримана за допомогою розглянутих техно­логій, має високу вартість і в більшості випадків не може конкуру­вати з викопними видами палив на вільному ринку. За рубежем ці питання вирішуються шляхом виділення субсидій на будівництво енергетичних об’єктів, що використовують біомасу, а також вве­дення "зелених" податків, тобто, розвиток цього сектора енергети­ки заснований у західних країнах на державній підтримці (таблиця

4.1 [91]).

В Україні з метою державної підтримки заходів і технологій, заснованих на енергетичному використанні біомаси, був прийнятий ряд законів і програм (Закон України N555-1 від 20.03.03 р. "Про альтернативні джерела енергії", Указ N1094/2003 Президента Укра­їни "Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини", Національна енергетична програма України до 2010 ро­ку, Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних і поно­влюваних джерел енергії й малої гідро — і теплоенергетики й ін.). Однак, наявність правової бази загальної проблеми не вирішує у зв’язку з відсутністю джерел фінансування, тобто актуальним є пошук процесів і технологій, що відрізняються низькими капіталь­ними й експлуатаційними витратами, а також низькою собівартістю одержуваної енергетичної продукції.

Основні труднощі при використанні відходів біомаси як пали­ва в існуючих енергоагрегатах виникають через розходження гра­нулометричного й хімічного складу біомаси й викопних палив. Ни­зька насипна щільність робить невигідної транспортування відходів біомаси від місця виробництва до споживача, а високий вихід лету­чих утрудняє спалювання біомаси в топках існуючих енергоагрега — тів у зв’язку з вибухонебезпечністю.

Таким чином, в Україні енергетичне використання біомаси найбільше перспективно на промислових підприємствах, що мають у результаті випуску основної продукції відходи біомаси (масло ек­стракційних заводах, меблевих фабриках і ін.). При цьому економі­чний ефект від енергетичного використання визначається в основ­ному капітальними витратами на встаткування.

У цьому випадку реконструкція існуючого енергетичного й енерготехнологічного встаткування, що дозволяє використати біо­масу як паливо, є, безсумнівно, більше ефективним напрямком у порівнянні з встановленням нового агрегату, особливо, якщо при цьому залишається можливість використання викопного палива у вигляді резервного [102, 103].

Додаткову економічну вигоду від енергетичного використання біомаси можна одержати при розробці комплексних технологій, що дають можливість поряд з виробництвом енергетичної продукції
одержувати продукт, ліквідний на ринку, наприклад, вуглецевий матеріал, органічні добрива й т. п.

Енергетичний потенціал тваринницької сільськогосподарської біомаси в Україні представлений в таблиці 4.2 та рисунку 4.1. [2, 91].

Луцьк
РІННЇ
Київ
.архів
Львів
Житомир
Вінниця
Луганськ
Іиіпроїівтронсь:
-1^ -1^
Чернівці
Донецьк
Запоріжжя
Кількість гною, доступного для анаеробного ЗОрОДЖГБаННЯ, 0.1*млн. т/рік
кколаїв
	Одеса,
Херсон
Інергеппшнн потенціал □ біогазу, тне, т v. H, /рік
.імферопопь

Сумарний річний потенціал тваринницької сільськогосподарської

Рисунок 4.1 — Сумарний річний потенціал тваринницької сільськогосподарської біомаси по областям України [91]

На сьогодні в Україні запропоновано концепцію будівництва великих біогазових установок (з об’ємом метантенка від 800 м та вище), яка входить до концепції розвитку біоенергетики в Україні. У таблиці 4.3 представлено потенціал розміщення в Україні біога­зових установок.

У цей час за рахунок біомаси (в основному, палива з дереви­ни) Україна покриває близько 0,5 % потреби в первинних енерго­носіях (~1 млн. т. у.п.) [2, 104].

Наявність паливного потенціалу біомаси в Україні вимагає проведення аналізу існуючих технологій її енергетичного викорис — тання, у першу чергу, з екологічної точки зору. Вибір технології ви­значається властивостями різних видів біомаси як енергетичного палива. Нижче наведена систематизація використання біомаси як палива та її особливості як палива, і відповідні їм способи її енерге­тичного використання.

Комментарии запрещены.