Підтримка анаеробні умови у реакторі
Життєдіяльність метаноутворюючих бактерій можлива тільки за відсутності кисню в реакторі біогазової установки, тому потрібно стежити за герметичністю реактора і відсутністю доступу в реактор кисню.
Температурні межі процесу зброджування. Підтримка оптимальної температури є одним з найважливіших факторів процесу зброджування. У природних умовах освіта біогазу відбувається при температурах від 0 до 97 °С [201-209], але з урахуванням оптиміза — ції процесу переробки органічних відходів для отримання біогазу і біодобрив виділяють три температурні режими:
V псіхофільний температурний режим визначається температурами до 20…25 °С,
г — мезофільних температурний режим визначається температурами від 25 до 40 °С,
V термофільний температурний режим визначається температурами понад 40 °С.
Мінімальна середня температура. Ступінь бактеріологічного виробництва метану збільшується зі збільшенням температури. Але, так як кількість вільного аміаку теж збільшується із зростанням температури, процес зброджування може сповільнитися. У середньому біогазові установки без підігріву реактора демонструють задовільну продуктивність тільки при середньорічній температурі близько 20 °С або вище або коли середня денна температура сягає щонайменше 18 °С. При середніх температурах в 20…28 °С виробництво газу непропорційно збільшується. Якщо ж температура біомаси менше 15 °С, вихід газу буде такий низький, що біогазова установка без теплоізоляції і підігріву перестає бути економічно вигідною [201-209].
Оптимальна температура. Відомості щодо оптимального температурного режиму різні для різних видів сировини, але на підставі емпіричних даних установок ОФ «Флюид», що працюють в Киргизстані на змішаному гною ВРХ, свиней і птахів, оптимальною температурою для мезофільного температурного режиму є 34…З7 °С, а для термофільного 52…54 °С. Псіхофільний температурний режим дотримується в установках без підігріву, в яких відсутній контроль за температурою. Найбільш інтенсивне виділення біогазу в псіхофільном режимі відбувається при 23 °С.
Зміни температури. Процес біометанаціі дуже чутливий до змін температури. Ступінь цієї чутливості у свою чергу залежить від температурних рамок, в яких відбувається переробка сировини. При процесі ферментації можуть бути припустимі зміни температури в межах:
г — псіхофільний температурний режим: ± 2 °С за годину;
г — мезофільних температурний режим: ± 1 °С на годину;
‘г термофільний температурний режим: ± 0,5 °С на годину.
Термофільний або мезофільний режим? До переваг термофільного процесу зброджування відносяться: підвищена швидкість розкладання сировини і, отже, більш високий вихід біогазу, а також практично повне знищення хвороботворних бактерій, що містяться в сировині.
Недоліками термофільного розкладання є: велика кількість енергії, необхідний для підігрів сировини в реакторі, чутливість процесу зброджування до мінімальних змін температури і кілька більш низька якість отримуваних біодобрив.
При мезофільному режимі зброджування зберігається високий амінокислотний склад біодобрив, але знезараження сировини не таке повне, як при термофільною режимі.
Живильні речовини. Для росту і життєдіяльності метанових бактерій необхідна наявність в сировині органічних і мінеральних поживних речовин. На додаток до вуглецю і водню створення біодобрив вимагає достатньої кількість азоту, сірки, фосфору, калію, кальцію та магнію і деякої кількості мікроелементів — заліза, марганцю, молібдену, цинку, кобальту, селену, вольфраму, нікелю та інших. Звичайне органічне сировина — гній тварин — містить достатню кількість вищезазначених елементів.
Час зброджування. Оптимальний час зброджування залежить від дози завантаження реактора і температури процесу зброджування. Якщо час зброджування вибрано занадто коротким, то при вивантаженні збродженої біомаси бактерії з реактора вимиваються швидше, ніж можуть розмножуватися, і процес ферментації практично припинено. Занадто тривалий витримування сировини в реакторі не відповідає завданням отримання найбільшої кількості біогазу та біодобрив за певний проміжок часу.
Час обороту реактора. При визначенні оптимальної тривалості зброджування користуються терміном «час обороту реактора». Час обороту реактора — це той час, протягом якого свіже сировину, завантажене в реактор, переробляється, і його вивантажують з реактора.
Для систем з безперервним завантаженням середній час зброджування визначається відношенням об’єму реактора до щоденного обсягу завантаження сировини. На практиці час обороту реактора вибирають в залежності від температури зброджування і складу сировини в наступних інтервалах:
‘к псіхофільний температурний режим: від ЗО до 40 і більше діб;
к мезофільний температурний режим: від 10 до 20 діб;
г — термофільний температурний режим: від 5 до 10 діб.
Добова доза завантаження сировини. Добова доза завантаження сировини визначається часом обороту реактора і збільшується зі збільшенням температури в реакторі. Якщо час обороту реактора становить 10 діб, то добова частка завантаження буде складати 1/10 від загального обсягу завантаження сировини. Якщо час обороту реактора становить 20 діб, то добова частка завантаження буде складати 1/20 від загального обсягу завантаження сировини. Для установок, що працюють в режимі термофільною, частка завантаження може скласти до 1/5 від загального обсягу завантаження реактора.
Час переробки сировини. Вибір часу зброджування залежить також і від типу сировини, що переробляється. Для наступних видів сировини, що переробляється в умовах мезофільного температурного режиму, час, за який виділяється найбільша частина біогазу, дорівнює приблизно:
— рідкий гній ВРХ: 10… 15 днів;
— рідкий свинячий гній: 9… 12 днів;
— рідкий курячий послід: 10… 15 днів;
— гній, змішаний з рослинними відходами: 40… 80 днів.
Кислотно-лужний баланс. Метаноутворюючи бактерії краще
всього пристосовані для існування у нейтральних або злегка лужних умовах. У процесі метанового бродіння другий етап виробництва біогазу є фазою активної дії кислотних бактерій. У цей час рівень pH знижується, то є середовище стає більш кислим.
Однак при нормальному ході процесу життєдіяльність різних груп бактерій в реакторі проходить однаково ефективно і кислоти переробляються метановим бактеріями. Оптимальне значення pH коливається в залежності від сировини від 6,5 до 8,5 [2].
Виміряти рівень кислотно-лужного балансу можна за допомогою лакмусовим папери. Значення кислотно-лужного балансу будуть відповідати кольору, купують папери при її зануренні в зброджується сировину.
Співвідношення вмісту вуглецю і азоту. Одним з найбільш важливих факторів, що впливають на метанове бродіння, є співвід-
ношення вуглецю та азоту в переробляти сировину. Якщо співвідношення C/N надмірно велике, то брак азоту буде служити чинником, що обмежує процес метанового бродіння. Якщо ж це співвідношення занадто мало, то утворюється така велика кількість аміаку, що він стає токсичним для бактерій.
Мікроорганізми потребують як в азоті, так і в вуглеці для асиміляції в їх клітинну структуру. Різні експерименти показали: вихід біогазу найбільший при рівні співвідношення вуглецю та азоту від 10 до 20, де оптимум коливається в залежності від типу сировини. Для досягнення високої продукції біогазу практикується змішування сировини для досягнення оптимального співвідношення C/N.
Таблиця 5.1 — Вміст азоту і співвідношення вмісту вуглецю та азоту для органічних речовин [2, 210]_______________________________________
|
Вибір вологості сировини. Безперешкодний обмін речовин в сировині є передумовою для високої активності бактерій. Це можливо тільки в тому випадку, коли в’язкість сировини допускає вільний рух бактерій і газових бульбашок між рідиною і що містяться в ній твердими речовинами. У відходах сільськогосподарського виробництва є різні тверді частинки.
Тверді та сухі речовини в сировині. Тверді частки, наприклад, пісок, глина і інше обумовлюють утворення осаду. Більш легкі матеріали піднімаються на поверхню сировини і утворюють кірку. Це призводить до зменшення газоутворення. Тому рекомендується ретельно подрібнювати перед завантаженням у реактор рослинні залишки — солому, недоїдки та інше і прагнути до відсутності твердих речовин в сировині.
Вміст сухих речовин визначається вологістю гною. При вологості 70 % у сировині міститься ЗО % сухих речовин. Приблизні значення вологості гною і екскрементів (гній і сеча) для різних видів тварин наводяться в таблиці 5.2.
Таблиця 5.2 — Кількість і вологість гною і екскрементів на одну тварину [210]
|
Вологість сировини, який завантажується в реактор установки, повинна бути не менше 85 % у зимовий час і 92 % у літню пору року. Для досягнення правильної вологості сировини гній зазвичай розбавляють гарячою водою в кількості, що визначається за формулою:
ОВ = Н-[(В2 — В1):(100 — В2)],
де Н — кількість завантажуваного гною,
В1 — первісна вологість гною,
В2 — необхідна вологість сировини,
ОВ — кількість води в літрах.
У таблиці 5.3 наводиться необхідну кількість води для розбавлення 100 кг гною до 85 % і 92 % вологості.
Таблиця 5.3 — Кількість води для досягнення необхідної вологості на 100 кг гною [210]
|
Регулярне перемішування. Для ефективної роботи біогазової установки та підтримування стабільності процесу зброджування сировини всередині реактора необхідно періодичне перемішування. Головними цілями перемішування є:
> вивільнення виробленого біогазу;
‘г — перемішування свіжого субстрату і популяції бактерій (щеплення);
‘г запобігання формуванню кірки і осаду;
г — запобігання ділянок різної температури всередині реактора;
г — забезпечення рівномірного розподілу популяції бактерій;
‘к запобігання формування пустот і скупчень, що зменшують ефективну площу реактора.
При виборі відповідного способу і методу перемішування потрібно враховувати, що процес зброджування являє собою симбіоз між різними штамами бактерій, тобто бактерії одного виду можуть живити інший вигляд. Коли спільнота розбивається, процес ферментації буде непродуктивним до того, як утворюється нове співтовариство бактерій. Тому занадто часте або тривале і інтенсивне перемішування шкідливо. Рекомендується повільно перемішувати сировину через кожні 4… 6 годин.
Інгібітори процесу. Органічна маса, яка зброджується, не повинна містити речовин (антибіотики, розчинники і т. п.), які негативно впливають на життєдіяльність мікроорганізмів. Не сприяють «роботі» мікроорганізмів і деякі неорганічні речовини, тому не можна, наприклад, використовувати для розведення гною воду, що залишилася після прання білизни синтетичними миючими засобами.
Гній ВРХ — найбільш підходяще сировину для переробки в бі — огазових установках, так як метаноутворюючи бактерії вже містяться в шлунку ВРХ. Однорідність гною ВРХ дозволяє рекомендувати його для використання в установках безперервного зброджування.
Зазвичай свіжий гній змішують з водою і вибирають із нього неперетравлені солому для запобігання осаду і кірки. Сеча ВРХ значно збільшує кількість вироблюваного бі о газу дому рекомендується будувати ферми з бетонною підлогою і прямим гідрозливом екскрементів в ємність для змішування сировини.
Свинячий гній. При вмісті свиней у загонах і стійлах без вимощеного покриття можна використовувати лише гній. Він повинен бути розведений водою для досягнення правильної консистенції для переробки. Це може привести до великих кількостей піску і дрібних камінців в реакторі, якщо не залишити розбавлене сировину в ємності для змішування для того щоб пісок осел. Потрапляють в реактор пісок і земля скупчуються на дні реактора і повинні періодично вичищати. Так само, як і у випадку з гноєм ВРХ, рекомендується будувати ферми з бетонною підлогою і прямим зливом екскрементів в ємність для змішування сировини, рисунок 5.13.
Рисунок 5.13 — Утримання свиней на ВТК Запоріжсталь зі щілинною підлогою. |
Овечий і козячий гній. Для овець і кіз, що містяться без вимощеного покриття, ситуація є схожою з описаною для свинячого гною. Тому що козяча ферма є практично єдиним місцем для збору
достатньої кількості гною, та й тільки за умови солом’яної підстилки, сировина для біогазової установки в основному являє собою суміш гною і соломи.
Більшість систем, переробних таку сировину, працює в режимі порціонної завантаження, при якому суміш гною, соломи і води завантажується без попередньої підготовки і залишається в реакторі на більш тривалий термін, ніж чистий гній.
Курячий послід. Для переробки курячого посліду рекомендується кліткове утримання птахів або установка сідала над відповідною для збору посліду площею обмеженого розміру. У разі підлогового утримання птахів частка піску, тирси, соломи в посліді буде занадто висока.
Потрібно враховувати можливі проблеми і проводити чистку реактора частіше, ніж при роботі з іншими видами сировини. Курячий послід добре поєднується з гноєм ВРХ і може перероблятися разом з ним. При використанні чистого пташиного посліду в якості сировини існує небезпека високої концентрації аміаку.
Фекалії. Якщо фекалії переробляються в біогазових установках, туалети повинні бути влаштовані так, щоб фекалії змивалися малою кількістю води. Потрібно переконатися, що у туалет не потрапляє вода з інших джерел, а кількість змивання води повинне бути обмежене 0,5… 1 літром води для запобігання надмірного розведення сировини [210].
Вихід газу та утримання метану. Вихід газу зазвичай підраховується в літрах або кубічних метрах на кілограм сухої речовини, що міститься в гною. У таблиці показані значення виходу біогазу на кілограм сухої речовини для різних видів сировини після 10.. .20 днів ферментації при мезофільной температурі.
Для визначення виходу біогазу зі свіжої сировини за допомогою таблиці спочатку потрібно визначити вологість свіжої сировини. Для цього можна узяти кілограм свіжого гною, висушити його і зважити сухий залишок. Вологість гною у відсотках можна підрахувати за формулою: (1 вага висушеного гною) х 100 %.
Таблиця 5.4 — Вихід біогазу та вміст у ньому метану при використанні різних типів сировини [210]
|
Підрахувати, яка кількість свіжого гною з певною вологістю буде відповідати 1 кг сухої речовини, можна наступним чином: від 100 віднімаємо значення вологості гною у відсотках, а потім ділимо 100 на це значення: 100:(100 % — вологість у %).
Приклад 1. Якщо ви визначили, що вологість використовуваного як сировини гною ВРХ дорівнює 85 %, то 1 кілограм сухої речовини буде відповідати 100:(100-85)=близько 6,6 кілограма свіжого гною. Значить, з 6,6 кілограма свіжого гною ми отримуємо 0,250…0,320 м3 біогазу, азі кілограма свіжого гною ВРХ можна отримати в 6,6 рази менше: 0,037.. .0,048 м3 біогазу.
Приклад 2. Ви визначили вологість свинячого гною — 80 %, значить, 1 кілограм сухої речовини буде дорівнює 5 кілограмам свіжого свинячого гною. З таблиці ми знаємо, що 1 кілограм сухої речовини (або 5 кг свіжого свинячого гною) виділяє 0,340…0,580
з
м біогазу. Значить, 1 кілограм свіжого свинячого гною виділяє 0,068… 0,116 м3 біогазу.
Приблизні значення. Якщо відома вага добового свіжого гною, то добовий вихід біогазу буде приблизно такою:
1 тонна гною ВРХ — 40… 50 м3 біогазу;
з
1 тонна свинячого гною — 70… 80 м біогазу;
з
1 тонна пташиного посліду — 60…70 м біогазу. Потрібно пам’ятати, що приблизні значення наводяться для готової сировини вологістю 85.. .92 %.
Вага біогазу. Питома вага біогазу становить 1,2 кг на 1 м, тому при підрахунку кількості одержуваних добрив необхідно вичитати його з кількості сировини, що переробляється [210].
Для середньодобової завантаження 55 кг сировини і денному вихід біогазу 2,2.. .2,7 м на голову ВРХ маса сировини зменшиться на 4…5 % в процесі переробки його в біогазовоїустановки.
Проблема корок. Якщо спостерігається високий обсяг газу, але він недостатньо горючий, це часто означає, що на поверхні сировини в реакторі утворилася піна або кірка. Якщо тиск газу зовсім низька, це теж може означати, що утворилася кірка, що блокує газову трубу. Необхідно видаляти кірку з поверхні сировини в реакторі.
Видалення кірки. Особливістю кірки, яка утворюється на поверхні сировини в реакторі біогазової установки, є те, що вона не ламка, але тягуча і може стати дуже твердої протягом короткого періоду часу. Для її руйнування потрібно підтримувати її в зволоженому стані. Тобто кірку можна полити зверху водою або опустити в сировині.
Сортування сировини. Солома, трава, стебла трави і навіть просто Підсохлий гній спливають на поверхню сировини, а сухі й мінеральні речовини осідають на дні реактора і з часом можуть закрити отвір для розвантажування, або зменшити робочу площу реактора. При правильно підготовленому сировину з не дуже високим вмістом води такої проблеми не виникає.
Готова сировина. При використанні свіжого гною ВРХ не виникає проблеми кірки. Проблеми виникають у разі, коли в сировині присутні тверді і не розкладені органічні речовини. Перед будівництвом установки необхідно перевірити корм для тварин та гній на можливість переробки в реакторі. Може виявитися необхідним ретельне подрібнення корму, і в такому випадку краще заздалегідь розрахувати додаткові витрати. Проблема змісту твердих часток в сировині набагато серйозніше для свинячого гною та пташиного посліду. Пісок, скльовує курми, і потрапляння пір’я у послід роблять його важким сировиною.