Особливості примежового шару анаеробного реактора (біоплівка)
При анаеробній переробці рідкого свинячого гною з метою отримання біогазу і іншої побічної продукції, вироблюваної в сільському господарстві, застосовують різноманітні по технологічних рішеннях і конструкції ферментатори (метантенки і анаеробні реактори) [264, 265, 266]. Основним процесом, що відбувається в даних ферментаторах, є реакційний процес анаеробної деструкції органічної речовини співтовариством специфічних мікроорганізмів. Швидкість цього процесу визначається законами хімічної і біохімічної кінетики, зокрема залежністю Моно, що визначає швидкість бактерійного росту залежно від концентрації субстрату [265].
де S, — питома швидкість росту мікроорганізмів, год.’1;
Smax — максимальна швидкість росту мікроорганізмів, год.’1;
Qc — концентрація субстрату, мг/л;
KQ — константа напівнасичення, рівна концентрації субстрату.
Концентрація субстрату, у свою чергу, визначається масообмін — ними процесами, що визначають швидкість перенесення компонентів субстрату і продуктів метаболізму з однієї фази в іншу через або поблизу поверхні розділу. Масообмінні процеси тісно пов’язані з гідродинамічними і тепловими процесами в області масопереносу. Для створення необхідних умов протікання гідродинамічних і теплових процесів необхідна підготовка субстрату до зброджування, зокрема
зміна розмірів і щільності зважених частинок, здійснювана за рахунок механічних процесів, що описуються законами механіки [266, 276].
Таким чином, для ферментаторів анаеробного зброджування характерні всі відомі процеси, які можуть протікати тільки під дією деякої сили, званою рушійною силою, визначуваною різниця концентрацій, тиску, швидкостей, температур, зовнішніх і внутрішніх силових полів. Загалом, вигляді рівняння будь-якого процесу може бути представлено як [267]:
R = k-x-A-T, (6.12)
де R — результат процесу;
k — коефіцієнт пропорційності, що характеризує швидкість процесу; х — деяка величина, до якої відносять інтенсивність процесу;
А — рушійна сила; т — час процесу.
Інтенсивність процесу завжди пропорційна рушійній силі А і обернено пропорційна опору г. Тоді рівняння процесу може бути виражено у формі:
Таким чином, для кожного конкретного процесу необхідно встановити відповідну йому рушійну силу, що забезпечує необхідний ма — соперенос.
З метою інтенсифікації біодеградації органічної речовини, що міститься в тваринницьких стоках, пропонується використовувати анаеробні метаногенеруючі установки з фіксованими (іммобілізованими) на твердому носієві мікроорганізмами. Фіксація біомаси дозволяє досягти високій концентрації мікроорганізмів при проточному режимі роботи установки, а, отже, управляти режимом очищення тваринницьких стічних вод. Одним з основних аспектів потенційних можливостей іммобілізації мікроорганізмів є усунення обмежень, пов’язаних з масопереносом. В цьому випадку характерні розміри біомаси, прикріпленої на носієві, можуть бути наперед визначені і підтримува
тися постійними шляхом створення певних гідродинамічних умов [268].
Механізм прикріплення мікроорганізмів до твердої поверхні, відповідно до сучасної точки зору, може бути представлений як хімічна модифікація поверхні носія на мікрорівні. При контакті поверхні твердого носія і субстрату, розчиненні, що містить, органічні речовини і вільноплаваючі бактерії, відбуваються процеси, які можна розглядати як стадії утворення біоплівки [265, 269] (рис. 6.9):
‘г масоперенос і адсорбація молекул субстрату до поверхні носія (аблете- рація), створюючи суцільний шар і що змінює первинні властивості твердої поверхні;
‘г — транспорт (перенесення) мікробних кліток до поверхні носія, залежний від режиму руху субстрату а, отже, конвективної дифузії;
‘г — прикріплення мікроорганізмів на поверхні носія за рахунок утворення матриці позаклітинними полімерами, бактеріями, що виділяються;
‘г утворення і зростання (продукція) біоплівки, включаючи безпосереднє мікробне зростання і скріпляє бактерій;
‘г — часткове віднесення біоплівки назад в потік рідини в результаті процесів, що протікають безпосередньо в товщі біоплівки, а також за рахунок сил тертя, викликаних рухом субстрату, тобто гідродинамічних умов.
1 2 З Рисунок 6.9 — Динаміка зростання біоплівки 1 — лаг фаза; 2 — період експоненціального зростання; 3 — період стійкої товщини (8 — товщина біоплівки) |
Отже, перед пуском анаеробного реактора його слідує заповнити субстратом, що містить окрім розчину органічних речовин, складний симбіоз мікроорганізмів, який складає за деякими оцінками до тисячі видів [266, 270]. Причому цей симбіоз повинен бути адаптований до
субстрату, підмету переробці. На наш погляд такими властивостями володіє розчин, приготований з свіжого калу великої рогатої худоби вологістю 98.. .99 %.
У міру збільшення товщини біоплівки щільність біомаси у твердої підкладки поступово зменшується із-за насичення газовими продуктами розкладання органічної речовини (біогазом). Зменшення щільності біоплівки супроводжується зниженням міцності зчеплення між окремими мікроорганізмами усередині біоплівки, що приведе, у разі перевищення напруги від сили гідродинамічної дії, межі міцності, до відторгнення окремих фрагментів біоплівки від твердого носія. Таким чином, рушійними силами при утворенні мікробної плівки на твердому носієві є концентрація органічних речовин і мікроорганізмів, швидкість руху і сили тертя. Як випливає з мікробіологічних основ анаеробної конверсії органічної речовини [266], мікробіологічна активність мікроорганізмів визначається концентрацією субстрату. При низькій концентрації знижується швидкість росту мікроорганізмів; при надмірно високої — відбувається також гальмування (інгибі — рування) метаболічної активності.
Відоме також негативний вплив на швидкість росту і метаболічну активність мікроорганізмів продуктів розкладання. Отже, концентрація органічного речовини і продуктів розкладання в субстраті є визначаючим чинником швидкості утворення біогазу і рушійною силою реакційного процесу. Для отримання високої швидкості розкладання органічної речовини і отримання оптимальних параметрів виробництва біогазу необхідно управляти концентрацією органічної речовини і продуктів метаболізму в біоплівці. Складна структура біоплівки і потоку субстрату роблять неможливим безпосереднє визначення рушійних сил процесів що відбуваються в прикордонному шарі і усередині біоплівки, а так само ступені їх впливу. Модель перенесення мас в анаеробному реакторі може бути представлена на основі моделі Ландау-Левича [271], з урахуванням особливостей конструкції анаеробного реактора. Для полегшення розуміння зміни концентрації, дійсний рух субстрату замінимо на плоске (рис. 6.10).
Uc — швидкість субстрату щодо твердої поверхні; Sc — концентрация субстрату; SM — концентрація продуктів метаболізму; тс — дотична напруга Рисунок 6.10 — Модель перенесення мас субстрату і продуктів метаболізму |
Біоплівка, розташована на твердому носієві, оточена рухомим субстратом. Швидкість субстрату на поверхні біоплівки рівна нулю. Масоперенос усередині біоплівки можливий тільки за рахунок молекулярної дифузії, визначуваною тільки різницею концентрацій. Перенесення маси в цьому випадку може бути описане законом Фіка [272]:
V = D~, (6.14)
dx
де М — кількість перенесеної маси речовини;
D — коефіцієнт дифузії;
dC/dx — градієнт концентрації уздовж осі X
Концентрація субстрату у міру наближення до поверхні біоплівки знижується і у міру просування всередину біоплівки зменшується до мінімуму. Концентрація продуктів метаболізму усередині біоплівки навпаки підвищується. Це може привести до інгибірованні метаболічної активності. Збільшення дотичної напруги на поверхні біоплівки відбувається за рахунок виникаючих сил тертя і може привести до відриву окремих її елементів.
Інтенсифікація масопереносу усередині біоплівки можливо зміною концентрації субстрату поза біоплівкою. Масоперенос поза біо — плівкою відбувається за рахунок конвективно!’ дифузії, визначуваною різницею градієнтів швидкості і тиску. Зміна тиску в потоці субстрату дозволить інтенсифікувати виділення бульбашок газу, рух яких до вільної поверхні дозволить стимулювати конвективний масоперенос. Інтенсифікація газовиділення може бути підтверджена законом Генрі [273, 274, 275]. Згідно якого кількість газу Wб здатного розчиниться в рідині при постійному коефіцієнті розчинності газу, прямо пропорці — онально абсолютному тиску в рідині.
W6=kP, (6.15)
де k — коефіцієнт розчинності;
Р — абсолютний тиск в рідині.
Таким чином, основними рушійними силами поза біоплівкою в анаеробних реакторах, є сили визначувані різницею тиску і швидкостей. Інтенсифікація процесу можлива за рахунок оптимізації цих рухомих сил.