Основні типи біогазових установок
Для виробництва біогазу використовуються різні види установок за конструкцією, потужністю, об’ємом, матеріалом але всі вони складаються з основних частин: реактора, газгольдера, системи трубопроводів та підігріву. Нижче наведено опис конструкції декількох видів біогазових установок, що використовуються в Європі в присадибному господарстві.
Ферментатор знаходиться в ямі діаметром близько 4 м і гли — биною 2 м (об’єм приблизно 25 м ), викладеної зсередини даховим залізом, звареним двічі: спочатку електричним зварюванням, а потім, для надійності, газової. Для антикорозійного захисту внутрішня поверхня резервуара покрита смолою. Зовні верхньої крайки ферментатора зроблена кільцева канавка з бетону глибиною приблизно 1 м, що виконує функцію гідрозатвору; у цій канавці, заповненою водою, сковзає вертикальна частина дзвону, що закриває резервуар. Дзвін висотою близько 2,5 м — з листовий двохміліметро — вої сталі. У верхній його частині і збирається газ. Ферментатор за — вантажується приблизно 12 м свіжого гною, поверх якого виливається коров’яча сеча (без додавання води). Генератор починає працювати через 7 днів після наповнення.
Схоже компонування має ще одна установка. Її ферментатор зроблений у ямі, що має квадратний поперечний переріз розмірами 2×2 м. Яма облицьована залізобетонними плитами товщиною
10.. . 12 см, оштукатурена цементом і покрита для герметичності смолою. Канавка гідрозатвору глибиною близько 50 мм також бетонна, дзвін зварений з дахового заліза і може на чотирьох «вушках» вільно сковзати по чотирьох вертикальних напрямних, установленим на бетонному резервуарі. Висота дзвону приблизно 3 м, з яких 0,5 м занурено в канавку. Аналогічну конструкцію має і гене — ратор біогазу, розрахований на прийом 6 м змішаного гною (від корів, овець і свиней). Цього виявилося досить, щоб забезпечити нормальну роботу газової плити з трьома конфорками і духовкою.
Ще одна установка відрізняється цікавою конструктивною деталлю: поруч з ферментатором покладені приєднані до нього за до — помогою Т-подібного шланга три великі тракторні камери, з’єднані і між собою. У нічний час, коли біогаз не використовується і накопичується під дзвоном, виникає небезпека, що останній під дією надлишкового тиску перекинеться. Гумовий резервуар служить додатковою ємністю. Ферментатора розміром 2х2х1,5 м цілком достатньо для роботи двох пальників, а при збільшенні корисного обсягу установки до 1 м3 можна одержати кількість біогазу достатнє і для обігріву житла. Особливість цього варіанту установки — пристрій куполу 0 138 см і висотою 150 см із прогумованої полотнини, застосовуваного для виготовлення надувних човнів. Ферментатор являє собою металевий резервуар 140×300 см і має об’єм 4,7 м3. Купол вводиться в ферментаторний гній на глибину не менш ЗО см для забезпечення гідравлічного заслону виходу біогазу в атмосферу. У верхній частині резервуара, що розбухає, передбачений кран, з’єднаний зі шлангом; по ньому газ надходить до газової плити з трьома конфорками і колонку для нагрівання води. Щоб забезпечити оптимальні умови для роботи ферментатора, гній змішується з гарячою водою. Найкращі результати установка показала при вологості сировини 90 % і температурі ЗО.. .35 °С.
Для обігріву ферментатора використовується й ефект теплиці. Над ємністю споруджується металевий каркас, що покривають поліетиленовою плівкою: при несприятливих погодних умовах вона зберігає тепло і дозволяє помітно прискорити процес розкладання сировини. Продуктивність біогазової установки залежить не тільки від виду відходів, але і від обсягу маси, що переробляється. Найбільш вигідні установки великого обсягу приклад наведено на рисунку 7.1. Але для домашнього господарства досить установки з обсягом реактора в 4 м3. Незаперечна перевага біогазу — у децентралізованому виробництві електроенергії і тепла.