Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Виробництво енергії і теплоти на базі використання традиційних ПЕР є унікальним за масштабами матеріального та енергетичного обміну з навколишнім середовищем. Споживаючи величезну кількість природ­них первинних ресурсів у вигляді твердого, рідкого і газоподібного пали­ва, річна витрата якого наблизилася до 14 млрд т н. е. (питомого палива в нафтовому еквіваленті на рік), і кисню повітря — 87,5 млрд т на рік, енер — гетичне виробництво крім вторинної енергії видає кінцевий продукт у вигляді газоподібних і твердих продуктів згорання, а також стічної води.

Екологія й економіка природокористування ще не в змозі повною мі­рою оцінити збиток природному середовищу і народному господарству, завданий цими викидами.

Традиційні способи виробництва теплової й електричної енергії в ко­тельних і ТЕС пов’язані з негативним локальним і глобальним впливом на навколишнє середовище, зумовленим:

— викидом в атмосферу таких шкідливих речовин, як оксиди сірки та азоту, монооксиди вуглецю, тверді частинки золи, канцерогенні органічні речовини, зокрема бенз(а)пірента ін.;

— викидом величезних кількостей діоксиду вуглецю, що є основним чинником виникнення «парникового ефекту »;

— тепловим забрудненням навколишнього середовища;

— скиданням мінералізованих і нагрітих вод;

— споживанням у великих об’ємах кисню і води;

— забрудненням ландшафту;

— виникненням електромагнітних та електростатичних полів.

Під час спалювання вугілля в атмосферу виділяються зола із частин­ками неспаленого палива, сірчистий і сірчаний ангідриди SO і SO3, оксиди азоту NO і NO3, деяка кількість фтористих сполук та гідрокарбонати, а та­кож газоподібні продукти неповного згорання. Летка зола іноді містить, крім нетоксичних складових, шкідливі домішки. Так, в золі донецьких антрацитів у незначній кількості міститься арсен, а в золі екібастузького вугілля і деяких інших родовищ — вільний діоксид кремнію, у золі сланців і вугілля Кансько-Ачинського басейну — вільний діоксид кальцію.

У процесі спалювання мазуту в атмосферне повітря з димом і газа­ми надходять: сірчистий і сірчаний ангідриди SO2 і S03, оксиди азоту (N0 і N02), газоподібні і тверді продукти неповного згорання палива, сполуки ванадію, солей натрію, а також речовини, які видаляють з поверх­ні котлів під час їх очищення.

Природний газ в екологічному плані є найчистішим видом палива. Проте і під час добре організованого спалювання природного газу утво­рюються шкідливі речовини: діоксид вуглецю С02, оксиди азоту, у не­значних кількостях оксиди сірки SO.

Незважаючи на найбільш негативний вплив продуктів згорання ву­гілля на навколишнє середовище, електроенергію виробляють переважно на твердому паливі. Якщо 1974 р. частка твердого палива в ПЕР станови­ла 50 %, то до середини 90-х рр. його частка збільшилася до 60 %. Спо­живання нафти, навпаки, досягнувши пікового рівня 1980 р., набуло ста­більної тенденції з темпом зменшення близько 2,6 % на рік. Застосування газу для генерування енергії постійно зростає.

Перевага, яку віддають вугіллю у виробництві теплової та електрич­ної енергії, зумовлена тим, що світові розвідані запаси кам’яного вугілля становлять 87 % від усіх викопних джерел енергії на планеті. Загальні світові запаси кам’ яного вугілля, включаючи прогнозовані родовища, мають енергетичний потенціал, що в 25 разів перевищує нафтовий. Якщо припустити, що людство відмовиться від усіх інших джерел енергії і буде використовувати тільки кам’ яне вугілля, то з урахуванням щорічного зростання споживання енергії його вистачить приблизно на 200 років. Однак негативні екологічні наслідки при цьому неминучі. Крім того, щоб успішно спалювати різні види палива в топках котельних агрегатів, треба впроваджувати цілком нові технології.

Роль енергетичних ресурсів у життєдіяльності суспільства особливо виразно було продемонстровано під час енергетичної кризи 1973­1974 рр. Ці роки стали справжньою революцією в підходах до енерго­споживання в індустріальних країнах, які зуміли, практично не збільшу — ючи споживання енергоресурсів, нарощувати ВВП. Корінної перебудови зазнала економіка як у структурному, так і технологічному відношенні. Енергоємність ВВП стала одним з найважливіших і визначальних показ­ників макроекономічного і науково-технічного стану економіки.

Рівень розвитку ПЕК значною мірою визначає темпи зростання і техніч­ний рівень виробництва, стан економіки і добробут суспільства загалом.

Еволюція не терпить застою. Розвиток цивілізації неможливо уявити без зростання споживання енергії та енергоресурсів. І все ж тут можливі підходи як загального (глобального), так і місцевого (локального) плану. У глобальному плані — це регулювання виробництва енергії і зростання споживання енергоресурсів на державному і міжнародному рівні; перехід на нові, екологічно чисті й енергоощадні технології виробництва енергії; перегляд ставлення до процесу енергоспоживання, до визнаних людських цінностей, укладу життя як окремої людини, так і людства загалом. Реалі­зація зазначених процесів потребує розробки довгострокових державних програм, розрахованих на багато десятків років. Паралельно з визначеним вище, щоб знизити вплив енергетики на біосферу, треба розглядати такі заходи, які вже сьогодні можуть дати істотну віддачу. Так, знизити викиди шкідливих речовин енергетичними об’єктами можна подальшим заміщен­ням мазуту природним газом, удосконаленням пальникових пристроїв, організацією багатоступеневого спалювання палива, застосуванням про­гресивних способів очищення палива від сірки, підвищенням ефективності виробництва теплової та електричної енергії, дотриманням спеціальних режимів спалювання палива, застосуванням сучасних технологій очищен­ня димових газів від SO* та NO* та іншими заходами, включаючи створен­ня і впровадження тарифної і цінової політики, що стимулює розробку івпровадження екологічно чистих технологій іустаткування.

Велику роль у згладжуванні енергетичної проблеми і підвищенні жит­тєвого добробуту населення відіграє енергозбереження — один з пріорите­тних напрямів сучасної енергетичної політики. Так, економія 1 т вугілля зменшує викиди золи на 250 кг, оксидів сірки — приблизно на 2 кг, оксидів азоту — на 3 кг, оксиду вуглецю — на 10 кг; економія 1 т мазуту скорочує викиди сірчистого ангідриду на 40 кг, оксиду вуглецю — на 12 кг; економія 1 000 м3 природного газу зменшує викиди оксиду азоту на 2,5 кг, оксиду вуглецю — на 8 кг. У результаті підвищення ефективності використання ПЕР за рахунок термодинамічних факторів можливе істотне зниження пи­томої витрати палива на виробництво 1 кВт год електроенергії, що підви­щує екологічну безпеку енергетичних об’єктів. Ще актуальнішим є розви­ток і використання відновлюваних джерел енергії. Останнє особливо важ — либо в контексті заходів, вжитих міжнародним співтовариством щодо зниження дії «парникового ефекту», і виконання інших зобов’язань, пов’язаних із можливою зміною клімату Землі.

Комментарии запрещены.