РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ВИПРОМІНЮВАННЯ УЗДОВЖ ТРАСИ
Потік випромінювання зазнає взаємодії з середовищем в якому він розповсюджується. Частина енергії електромагнітної хвилі перетворюється в різні форми внутрішньої енергії речовини або в енергію другорядного випромінювання. Поглинання випромінювання в середовищі може бути селективним і неселективним. У речовин, що знаходяться в такому стані, атоми чи молекули практично не впливають одна на одну, наприклад в розріджених газах і парах металів. Коефіцієнт поглинання виявляє максимуми в дуже вузькому діапазоні довжин хвиль. Тверді тіла, рідини і гази при високих тисках дають широкі смуги поглинання.
Розсіяння світла частіше всього відбувається в неоднорідному середовищі. Світлові потоки можуть дифрагувати на неоднорідностях середовища. При цьому може бути дифракційна картина, що характеризується відносно рівномірним розподілом інтенсивності по всіх напрямах. При рефракції світлові потоки можуть відхилятися від прямолінійного напряму, що створює нерівномірний розподіл інтенсивності по всіх напрямах.
В деяких випадках необхідно враховувати випадкові або систематичні зміни оптичних властивостей атмосфери. До них в першу чергу відносяться флуктуації фази світлової хвилі через флуктуації показника заломлення атмосфери. їх вплив виявляється у вигляді мерехтіння і випадкової зміни яскравості спостерігаємого джерела. Середовище з яскравим виразом оптичної неоднорідності називають мутним. Такими середовищами можуть бути дим, туман, емульсії, атмосфера з варіацією показника заломлення за рахунок зміни градієнта температурних потоків. Якщо пучок паралельних променів монохроматичного потоку Ф(Х)0 входить в однорідне середовище, товщина шару якого /, то інтенсивність
потоку на виході із шару Ф{А){ зв’язана з властивостями середовища співвідношенням
Ф(А), =ф(Л)0ехр[~аи>, (2.3)
де а(Л)і — коефіцієнт, що характеризує послаблення потоку випромінювання за рахунок розсіювання і поглинання, тобто
а(Я), =а(Л)р+а(Л)п. (2.4)
Прозорість середовища для монохроматичного потоку випромінювання характеризується функцією спектрального пропускання
т(А) = ехр[-а(А)і] (2.5)
Атмосфера Землі уявляє собою середовище, що складається із суміші газів і водяного пару. Крім цього, в атмосфері завжди знаходяться зважені частки, що утворюють аерозолі, якими можуть бути краплі води, частки диму, пилу та інше. Розміри таких часток
можуть знаходитись в діапазоні від 5 -10”6 до 5-10~3 см. Приземні шари атмосфери уявляють собою суміш азоту (78%), кислороду (21%) та інших газів, наприклад аргону, вуглекислого газу, ксенону. Основна кількість водяного пару знаходиться в нижньому п’ятикіло — метровому шарі атмосфери. Частки і домішки, що утримуються в атмосфері, впливають на умови проходження випромінювання. Розсіяння променевої енергії частками, розміри яких набагато менші довжини хвилі випромінювання Я, у відповідності з законом Релея, зворотньо пропорційне четвертому ступеню Я. Цим пояснюється краще проходження через атмосферу 14 випромінювання по відношенню до видимого. Послаблення потоку випромінювання за рахунок розсіювання залежить від довжини хвилі і змінюється плавно, а за рахунок поглинання — селективно. Основними поглинаючими компонентами в атмосфері є вуглекислий газ і водяний пар. При цьому ділянки з більш доброю прозорістю (вікна прозорості) лежать в діпазоні довжин хвиль 14 випромінювання, що видно із рис. 2.2.
Рис. 2.2. Селективний характер послаблення потоку випромінювання атмосферою |