Розрахунку витрат теплоти біогазової установки
Одним з основних призначень біогазових установок є отримання біологічного газу, утилізація якого повинна забезпечити отримання додаткової енергії. Не дивлячись на те, що більшість фахівців вважають метаногенез перспективним і прогресивним методом переробки відходів тваринництва, супротивники цього методу висловлюють побоювання відносно негативного енергетичного балансу установок.
В цьому випадку, як критерій ефективності біогазової установки, може бути прийнята умова отримання товарного біогазу або коефіцієнт витрати енергії на власні потреби установки [310].
В зв’язку з цим було виконано велику кількість робіт, присвячених вивченню теплофізічеськіх властивостей гною, методам його нагріву при підготовці до зброджування, визначення тепловтрат в процесі зброджування, а також розрахункам енергетичного балансу біогазових установок [311, 312, 313]. На підставі виконаних досліджень було отримано рівняння теплового балансу біогазової установки, загальний вид якого можна представити як:
Qsar = Qi + Q2 + Q3 + Q4 + Qs + Qe ’ ИСал, (6.126)
де Q3ar — загальна добова кількість тепла, необхідна для здійснення процесу, ккал
Qi — кількість тепла, необхідна для попереднього нагріву добової дози початкового гною до температури вибраного режиму, кКал
Q2, Q3, Q4, Qs, Qe — відповідно втрати тепла в добу: у трубопроводі, що сполучає установку для нагріву з проміжною місткістю; у проміжній місткості; у трубопроводі, що сполучає проміжну місткість з камерою для зброджування; через стінки камери зброджування; з біогазом, що виділяється, кКал.
Складові цього рівняння визначаються по відомих законах теплотехніки або експериментально для кожної конкретної установки [2, 313].
За наслідками визначення загальних витрат тепла і енергії і порівняння їх з енергією отримуваного біогазу робиться висновок про ефективність біогазової установки. Проте такий висновок можна зробити лише після того, як установка запроектована або побудована, оскільки основні залежності для розрахунку параметрів зброджування не знаходяться в якій або функціональному зв’язку з її теплотехнічними характеристиками (6.126).
У свою чергу з наукової точки зору авторами мало вивчені проблеми пов’язані з тепловими втратами реактора, які обумовлені різницею температур в реакторі і навколишньому середовищі, теплоти; які досягаються шляхом ізоляції корпусу реактору. Вибір ізоляційного матеріалу і визначення його товщини повинні проводитися на основі техніко-економічних розрахунків.
Реактор, як правило, має циліндрову форму, а дно і перекриття можуть прийматися плоскими. Розглянемо нестаціонарну теплопередачу через n-шарове середовище. Контакт між шарами в загальному випадку вважатимемо неідеальними. На вільних поверхнях п — шарового середовища задаються граничні умови третього роду. Початкове температурне поле задається довільно функціями Приймемо, що теплопровідності, і теплоємності в кожному шарі лінійно залежать від температури:
Worti+vO, с6127)
c^coj-p + bj-tj), (6.128)
де і = 1, 2,
/0І, сОІ — відповідно, теплопровідність і питома теплоємність матеріалу при 0 °С;
е;, Ь; — коефіцієнти залежності питомої теплопровідності і питомої теплоємності від температури.
Для більшості матеріалів параметри і є малими в тому сенсі, що можна нехтувати їх квадратами і творами. Температуру в кож —
ному шарі можна представити у вигляді ряду Тейлор по ступенях цих параметрів:
п 2п
ti(x, T) = toi(x, x) + ^8k-tki+ £ (6.129)
к=1 m=n+l
де x — координата (т або z); t — час.
По умові сполучення тепловий потік по абсолютній величині і напряму щодо осі х через суміжні контактуючі поверхні в даний момент часу один і той же [313]. Запишемо вираз для питомого теплового потоку q; (т):
де і — точка контакту, і = 1, 2, -1).
Аналогічно температурі представимо q; (т) у вигляді:
2п
Пі (Т)= Поі М + 2Х ■’Пкі + Z Pm-n • От »
т=п+1
де і — точка контакту, і = 1, 2, ,…,(п -1) .
Рівняння (6.130) і (6.131) вимагають пояснення в частині функціональної залежності.
Система диференціальних рівнянь, що описують теплопередачу в n-шаровому матеріалі за відсутності внутрішніх джерел тепла має вигляд:
fit
Pi ’ ср (tj)’"^Г = div[А (tj) • grad(tj)], (6.132)
де і = 1, 2, ,…,(n-l),
Р; — щільність матеріалу;
ср — питома ізобарна теплоємність.
Для циліндрової частини реактора запишемо диференціальне рівняння теплопровідності в циліндровій системі координат:
де г, cp, z — система координат.
При одновимірній постановці завдання останніми двома членами правої частини рівняння можна нехтувати.
Початкові і граничні умови записуються таким чином:
Умови на контактах між шарами визначаються із співвідношень:
де і =1, 2, ,…,(n-l),
ф(г) — довільні функції часу температур вільних поверхонь;
Rj — контактний термічний опір між шарами;
ав і ан — коефіцієнти тепловіддачі на вільних поверхнях огорожі реактора. Для плоских елементів реактора математична модель теплопередачі записується таким чином [314]
0t. 02t. aoj 02t2 p. 0t2
—L = aoj—^- + 8. —— j—— L—
0X 01 0Z2 1 2 0z2 2 0r
де i = l, 2, ,…,(n).
Початкові і граничні умови мають вигляд:
(z-°) = fi (z)
”~4^ + ^'[tn(/n’T)-(Pn(z)]-en^Ltn(/n, T)[tn(/n, T)-(p„(T)] = 0. (6.14L)
dz An An
Умови на контактах між шарами визначаються рівняннями:
5ti(/i, x) 8j |
af(/i, x) |
— і |
ам(6т) , <=м |
|
dz 2 |
dz |
“ Л0(і+1) |
dz 2 |
dz |
А, |
Оі |
(6.142) |
А |
5tj (/;,т) dtf(/;,т) 0Z 2 0Z |
^•Ыб-О-Цб-О], (6-143)
де i = l, 2, ,…,(n-l),
/0 і /п — відстані від початку координат відповідно до внутрішньої і зовнішньої поверхонь;
IJ — — відстань до межі і-го шару;
z — координата в напрямі по нормалі до даних поверхонь.
У тих випадках, коли реактор поглиблений в ґрунті, на зовнішній поверхні його корпусу граничні умови ПІ-го роду відсутні. На межі з ґрунтом слід розглядати завдання про визначення температурного поля напівобмеженого тіла. Краєві умови для шару ґрунту формулюються так:
t = tn, х = 0; гп<г<со,
<t = tn, х>0, гп = г, (6.144)
.t^trpyHTy, т>0, г^со,
де tn — температура на зовнішній межі реактора, тобто на зовнішній межі п-го шару;
trpvHrv" температура грунту на глибині розташування реактора для даного періоду пори року.
Приведені вище системи рівнянь (6.132)-(6.143) є нелінійними, оскільки враховують залежність теплопровідності і питомої теплоємності від температури. Оскільки в реакторі біогазової установки мають місце процеси при щодо невисоких значеннях температур, без особливої погрішності можна виходити з лініаризованих виразів вказаних математичних моделей.
Для вирішення вказаних лінійних завдань теплопровідності при відповідних початкових і граничних умовах звернемося до методу кінцевих інтегральних перетворень. Суть цього методу полягає в наступному. Метод інтегральних перетворень в кінцевих і нескінченних межах викладений в роботах Н. С. Кошлякова [315], А. В. Ликова [316], Г. Ф. Мучника [317] і інших
Метод кінцевих інтегральних перетворень, будучи узагальненим методом розділення змінних, володіє поряд переваг.
Цей метод не вимагає зведення граничних умов до однорідних і не призводить до труднощів, пов’язаних з неоднорідними початковими умовами при застосуванні перетворень Лапласа.
Разом з тим метод кінцевих інтегральних перетворень приводить неоднорідне крайове завдання теплопровідності до звичайного диференціального рівняння першого порядку, рішення якого відоме.
При використанні даного методу лінійне завдання для п — шарового тіла можна розбити на п одношарових «незв’язаних» завдань. Містком зв’язку між двома шарами служать однакові по величині і напрямку теплові потоки q; в точках контакту г; або А.
Кожне одношарове завдання вирішується методом кінцевих інтегральних перетворень. Рішення виходить у вигляді ряду, де під знаком суми стоятимуть інтеграли від 0 до від невідомих функцій, однакових для суміжних шарів. Використовуючи умови сполучення для крайніх шарів у разі ідеального контакту, отримуємо систему трьох інтегральних рівнянь Абеля. Для n-шарового середовища при ідеальному контакті між шарами отримуємо (п-І)-мірну векторну систему (2п+1) інтегральних рівнянь Вольтера першого роду, а при неідеальному контакті — таку ж систему інтегральних рівнянь Вольтера другого роду, рішення яких не представляє труднощів.