Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Найбільшого поширення в промисловості набули наступні спо­соби перемішування:

— пневматичне перемішування — барботаж газу або пари через рідке середовище;

— циркуляційне перемішування — багаторазове прокачування рідини (газу) через робочу зону за допомогою насосів або вентиляторів;

— механічне перемішування — лопатевими або іншими мішалками з обертальним (рідше — поступальним) їх рухом.

Крім того, для перемішування середовищ використовують і ряд інших прийомів: використання нерухомих турбулізаторів в потоці се­редовища, що підлягає перемішуванню; взаємодія перемішуваних се­редовищ (інжекція, зустрічні струмені); вібраційне і пульсаційне пе­ремішування та ін

Пневматичне перемішування здійснюється шляхом пропус­кання газу через шар перемішуваної рідини. Стислий газ (зазвичай повітря) поступає в апарат, наповнений рідиною. Газ розподіляється барботером, шо с горизонтально розташованою у днища апарата пер­форованою трубою.

Для більш рівномірного розподілу газу за об’ємом апарата труби зігнуті по колу або спіралі. Іноді барботер виконують у вигляді ряду паралельних прямих труб. Газ, що виходить через отвори в трубах, перемішує рідину у вертикальному і горизонтальному напрямах.

Витрата стислого повітря під час барботування складає 0,4… 1,0 м3/хв. залежно від потрібної інтенсивності перемішування. Перемі­шування повітрям можна застосовувати для рідких середовищ з в’язкістю до 0,2 Па с.

Пневматичне перемішування найефективніше у випадку необ­хідності роботи з агресивними середовищами, коли інші перемішуючі пристрої (мішалки, насоси) швидко виходять з ладу. Спосіб економі­чно вигідний, коли необхідно окисляти середовище, що перемішуєть­ся, або газ утворюється в результаті хімічної реакції і не знаходить застосування на виробництві.

Достоїнства способу — простота схеми, висока інтенсивність пе­ремішування. Недоліки способу — віднесення бризок і супутні йому втрати корисної рідини.

Циркуляційне перемішування здійснюється за допомогою на­сосів (відцентрових або пропелерних), розташованих зовні або всере­дині об’єму перемішуваного рідкого середовища (пульпи, суспензії, емульсії і т. п.). У першому випадку циркуляція має назву зовнішня, в другому — внутрішня.

При зовнішньому циркуляційному перемішуванні рідина, що знаходиться в апараті, забирається зовнішнім насосом і повертається в той же робочий об’єм в апараті. При внутрішній циркуляції робоче колесо відцентрового насоса (без корпусу) засмоктує і викидає рідину по його периферії, залучаючи до руху весь робочий об’єм рідини. У обох варіантах циркуляційного перемішування багаторазове прокачу­вання рідкого середовища через робочий об’єм приводить до вирів­нювання властивостей цього середовища в різних частинах апарата.

У разі перемішування в’язких рідин і густих пульп витрати ене­ргії істотно зростають (перш за все через швидке збільшення потріб­них кратностей циркуляції). Це приводить до помітного дорожчання циркуляційного перемішування порівняно з використанням механіч­них мішалок. Не можна також ігнорувати можливу корозію трубоп­роводів і апаратури, що спричиняється циркулюючою під натиском рідиною.

Кратність циркуляції — це відношення секундної продуктивності циркуляційного насоса до об’єму рідини у апараті.

Достоїнства способу — простота схеми, висока інтенсивність пе­ремішування.

Механічне перемішування в рідкому середовищі здійснюється за допомогою мішалок різного типу. Мішалка найчастіше є комбіна­цією лопатей, насаджених на вал, що обертається. Лопаті мішалок можуть мати різноманітну геометричну форму, яка визначає назву мішалки.

Комментарии запрещены.