Бурение грунтовых зондов, установка энергетических колодцев

Сучасна електростанція — це складне підприємство з великою кількі­стю різних видів устаткування. Послідовність одержання і використання водяної пари і перетворення одних видів енергії на інші можна просте­жити на прикладі технологічної схеми ТЕС, яка працює на твердому па­ливі (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Теплова електрична станція: 1 — електричний генератор; 2 — парова турбіна; 3 — пульт керування; 4 і 5 — деаератори; 6 — пиловий бункер; 7 — сепаратор; 8 — циклон; 9 — котел; 10 — поверхні нагрівання (теплообмінники); 11 — димова труба; 12 — дробильне приміщення; 13 — склад резервного палива; 14 — вагон; 15 — розвантажувальний пристрій; 16 — конвеєр; 17 — димосос; 18 — канал; 19 — золоуловлювач; 20 — вентилятор; 21 — топка; 22 — млин; 23 — насосна станція; 24 — джерело води; 25 — циркуляційний насос; 26 — регенератив ний підігрівник високого тиску; 27 — живильний насос; 28 — конденсатор; 29 — установка хімічної очистки води; 30 — підвищувальний трансформатор; 31 — регенеративний підігрівник низького тиску; 32 — конденсатний насос

Паливо (вугілля), яке надходить на ТЕС, вивантажують з вагонів 14 розвантажувальними пристроями 15 і подають крізь дробильне примі­щення 12 конвеєрами 16 в бункер сирого палива або до складу 13 резерв­ного палива. Вугілля розмелюють у млинах 22. Вугільний пил через се­паратор 7 і циклон 8 з пилових бункерів 6 разом з гарячим повітрям, що подають вентилятором 20, надходить у топку 21 котла 9. Високотемпера­турні продукти згорання, які утворюються в топці, рухаючись по газохо­дах, нагрівають воду в теплообмінниках 10 (поверхні нагріву) котла до стану перегрітої пари. Пара, розширяючись на ступенях турбіни 2, обер — тає ротор турбіни і з’єднаний з ним ротор електричного генератора 1, у якому збуджується електричний струм. Вироблена електроенергія за до­помогою підвищувальних трансформаторів 30 перетворюється на струм високої напруги і передається споживачам. У турбіні пара розширюється і охолоджується. Після турбіни пар надходить до конденсатора 28, у яко­му підтримують вакуум. Воду в конденсатор подають з природного або штучного джерела 24 циркуляційними насосами 25, розміщеними в насос­ній станції 23. Отриманий конденсат насосами 32 перекачують через установку знесолювання і підігрівники низького тиску (ПНТ) 31 в деае­ратор 4. Тут при температурі, близькій до температури насичення, вида­ляються розчинені у воді гази, що спричинюють корозію обладнання, і вода підігрівається до температури насичення. Втрати конденсату (виті­кання через неякісні ущільнення в трубопроводах станції або в лініях споживачів) поновлюють за рахунок хімічно очищеної в спеціальних установках 29 води, що додають у деаератор. Дегазовану і підігріту воду (живильну воду) подають живильними насосами 27 в регенеративні піді­грівники високого тиску (ПВТ) 26, а потім у котел. Цикл перетворення робочого тіла повторюється. Під робочим тілом розуміють пару і воду, яку одержують спеціальною обробкою. Охолоджені в теплообмінниках 10 продукти згорання очищують від золи в золовловлювачах 19 і димосо­сом 17 через димову трубу 11 викидають в атмосферу. Уловлену золу і шлак по каналах 18 гідрозоловиведення направляють на золовідвал. Ро­боту ТЕС контролюють з пульта керування 3. Підвищення потужності і параметрів (тиску, температури) робочого тіла можливе завдяки застосу — ванню проміжної перегрітої пари.

Комментарии запрещены.