Відходи тваринництва
Відходи тваринництва при безстійловом утриманні худоби не представляють інтересу з точки зору їх використання для отримання енергії: кількість тварин на одиницю площі настільки мало, а розсіювання відходів тваринництва настільки велике, що доставка останніх на підприємства з виробництва енергії виявляється економічно і енергетично невиправданою.
Зовсім інша ситуація складається при утриманні тварин у закритих приміщеннях, таких, як скотовідкормлюючи господарства промислового типу. У цьому випадку кількість відходів, що збираються з одиниці площі, істотно зростає, а витрати на їх збирання і доставку значно скорочуються.
Кількість і якість відходів. Основну частку поголів’я худоби в Україні та Росії становлять тварини, призначені для виробництва м’ясо-молочних продуктів. Такі тварини дають приблизно 180 млн. т сухої маси гною щорічно. За даними ЕРА [3] на 1973 р., основні тваринницькі ферми зібрали близько 40 млн. т сухої маси гною. Згідно з більш пізньої оцінкою, у закритих приміщеннях може бути зібрано 10,5 млн. т сухої маси гною. З урахуванням всіх обставин можна вважати, що приблизно 50…80 % від 40,5 млн. т, тобто
20.. .2,4 млн. т сухої маси гною, може бути зібрано економічно виправданими способами. Кількості гною від кожного виду тварин та її склад залежать від раціону харчування і тривалості утримання тварин в закритих приміщеннях.
Вміст вологи в гною коливається в межах 60…85 %. Відносно високий вміст вологи обмежує технологічні можливості отримання енергії з гною. Згідно з наявними даними, теплота згоряння гною в середньому становить 17450 кДж/кг сухої маси.
Використання відходів. Одним з найбільш ефективних способів обробки відходів тваринництва є анаеробна ферментація або біога — зифікація. При цьому використовується не лише одержуваний метан, але і залишки ферментації (перегнивання), які знаходять застосування в якості органічних добрив або корму для худоби.
Ефективність виробництва метану ферментацією залежить від кількості речовини, які не розкладались у відстої і містять вуглець: чим старіше гній, тим вище ступінь його попереднього розкладу і тим менше речовини не розклалась і яка може бути переведено в метан. Технологія виробництва метану залежить від вмісту в відстої інертних речовин: чим їх більше, тим менше вихід метану на одиницю маси відходів. При біогазифікації відходів жуйних тварин замість очікуваного виходу 0,26…0,30 м метану/кг органічних ре-
о
човни виходить всього лише 0,13…0,15 м метану/кг органічних речовин внаслідок втрати частини містять вуглець речовини в процесі перетравлення їжі.
Для здійснення ферментації гною скотовідкормлюючи господарства повинні бути обладнані спеціальним чином у приміщенні, де знаходиться худобу, підлога повинна мати щілини, а під щілинами повинні бути встановлені корита, в які буде звалюватися гній. Корита повинні бути оснащені скреперні ножами, за допомогою яких гній скидається з корита в збірні вигрібні ями. У вигрібній ямі гній перетворюється на пульпу, що спрямовується на ферментаційних установку, тобто в перегноювач. У скотовідкормлюючих господарствах, в яких відсутні такі системи, біогазифікацію гною проводити не рекомендується, тому що будь-яка спроба біогазифікаціі відходів, зібраних з брудних підлог скотовідкормлюючих господарств призводить до втрат, а не до виграшу енергії.