Солнечная электростанция 30кВт - бизнес под ключ за 27000$

15.08.2018 Солнце в сеть




Производство оборудования и технологии
Рубрики

Енергозбереження

Розглянуті вище заходи — енергетичний аудит і менеджмент, спрямо­вані на підвищення ефективності виробництва і споживання енергії, тісно пов’язані із загальними організаційними заходами щодо енергозбережен­ня. До них перш за все належать такі:

— розробка законодавства і стандартів стосовно енергозбереження;

— упровадження обліку і контролю споживання енергоресурсів на всіх рівнях (від індивідуального споживача до регіону, галузі та держави загалом); перегляд цін і тарифів на енергоресурси; засто­сування державного нагляду за їх споживанням, скасування дота­цій на споживання енергії та палива;

— визначення і підтримка оптимальних параметрів технологічних пр оцесів;

— штрафи і податки за викиди в навколишнє середовище шкідливих р ечовин;

— пільги на податки і кредити за впровадження енерго- і ресурсозбе­рігаючих технологій, техніки, матеріалів;

— дотації населенню і підприємствам, які застосовують енергозбері­гаючу техніку, технології, матеріали та екологічно чисті енерго­установки і пристрої.

Проблема енергозбереження тісно переплітається з проблемами енергетики, екології, технічного переозброєння та структурної пере­будови всієї економіки. Енергозбереженням на Україні управляє Ка­бінет Міністрів через Держкоменергозбереження згідно із Законом
«Про енергозбереження». Енергозберігаюча політика — орієнтований на довгострокову перспективу комплекс заходів для підвищення ефек­тивності використання енергоресурсів в економіці держави за допо­могою скорочення витрат кінцевої енергії на задоволення відповідних обсягів суспільних потреб, підвищення коефіцієнта корисного вико­ристання енергії завдяки вдосконаленню всього циклу видобування, виробництва, перетворення, розподілу і використання ПЕР, заміщення дорогих та обмежених за ресурсними можливостями джерел енергії дешевшими та необмеженими, проведення дієвої структурної перебу — дови господарських комплексів із якнайширшим урахуванням еколо­гічних аспектів.

Проблема створення ефективної системи управління енергозбере­женням має складний багатофакторний міжгалузевий характер. Це по­требує формування гнучкої системи управління та передбачає взаємодію трьох основних напрямів: державного регулювання, функціонального і регіонального управління та контролю за виконанням законів і викорис­танням нормативної бази та організаційної роботи.

Основний потенціал енергозбереження зосереджено в галузях промисловості, що споживають найбільше енергоресурсів — енергети­ці, металургії, хімічній і нафтохімічній промисловості, виробництві будівельних матеріалів, машинобудуванні. На підставі комплексного аналізу напрямів і заходів енергозбереження можна визначити такі його пріоритети:

— у галузях народного господарства: упровадження нових енерго­зберігаючих технологій та обладнання, зокрема збільшення частки вже освоєних енергозберігаючих технологій; зменшення матеріа­лоємності продукції (сировина, ефективніші матеріали, зменшення втрати матеріалів тощо); підвищення ступеня використання вто­ринних енергоресурсів; підвищення якості продукції; удоскона­лення обліку та контролю за витратами енергоресурсів та ін.;

— у сфері міжгалузевого енергозбереження: упровадження засобів силової електроніки (регульований електропривід, технологічні перетворювачі тощо); удосконалення систем теплопостачання (джерела тепла, мер ежі теплопостачання, технологічні системи тощо); використання сучасних екологічно безпечних технологій спалювання низькоякісного вугілля; виробництво енергії за раху — нок використання вторинних енергоресурсів без додаткового за­лучення палива; використання економічних систем і приладів елек­троосвітлення.

Слід зазначити порівняно високу ефективність міжгалузевого енерго­збереження, де витрати на заощадження одиниці енергії та палива в 2-4 і більше разів нижче, ніж для галузевих заходів.

До першочерговихенергозберігаючихзаходів належать:

— упровадження сучасних енергоефективних технологій (інтенсифі­кація процесу спалювання газу і твердого палива), упровадження економічних паливних пристроїв та пальників, установок для ути­лізації теплових відходів з метою підвищення рівня використання втор инних е нер гор есур сів;

— упровадження тиристорних приводів частотного регулювання спо­живання електроенергії;

— установлення сучасних приладів та систем обліку виробництва, транспортування та споживання енергоресурсів (природний газ, електро — ітеплоенергія, вода тощо);

— автоматизація енерготехнологічних процесів;

— створення енергоефективних демонстраційних зон у галузях сус­пільного виробництва та об’єктах бюджетної сфери;

— розробка та впровадження енергоефективних люмінесцентних ламп освітлення та електронної пускорегулювальної апаратури до них;

— залучення в паливно-енергетичний баланс регіонів місцевих видів палива;

— упровадження маловитратних організаційно-технічних заходів;

— використання нетрадиційних видів палива та відновлюваних дже­рел енергії тощо;

— оснащення електродвигунів перетворювачами приводів для ощад­ливого споживання електроенергії зі зменшенням навантаження (економія електроенергії 20-30 %);

— оптимізація теплопостачання і гарячого водопостачання міст за рахунок використання теплових насосів і теплової енергії вторин­них енер гор есур сів.

Найбільше палива в Україні витрачають для виробництва теплової енергії. У табл. 9.1 наведено дані офіційної статистики про виробництво теплоти та споживання палива в Україні.

Тому підвищення енергоефективностів цьому секторі навіть на декіль — ка відсотків знижує загальну потребу країни в ПЕР на сотні тисяч тонн умовного палива. При цьому провідну роль у складі великих систем віді­грає потужне, найекономічніше устаткування для комбінованого вироб­ництва тепла та електроенергії.

Таблиця 9.1. Виробництво теплової енергії та споживання палива 1997 р. (заданими AT «Укренергопром»)

Показник

Обсяг

Вироблено всього на об’ єктах енергетики, млн Гкал/рік:

197,5

на ТЕЦ

59,5

у котельнях

128,3

у теплоутилізаційних установках

9,1

в інших агрегатах

0,74

Витрати палива в енергетиці, млнту. п.

36,7

Вироблено в промисловості, млнГкал/рік

250.. .270

Витрати палива в промисловості, млн т у. п.

52…54

Енергетики Західної Європи дотримуються думки, що частка елект­ричної енергії, виробленої ТЕЦ, у загальному балансі має становити бли­зько 50 %. В Україні вона поки ще не перевищує 7 %, тоді як у Фінляндії 1997 р. становила 34 % від загальної встановленої потужності. У муніци­пальній енергетиці Фінляндії пропорція комбінованого виробництва елект­ричної енергії майже найвища у світі — 76 %.

На сьогодні у світі є два шляхи забезпечення населення та об’ єктів національного господарства тепловою енергією у вигляді водяної па­ри, гарячої та перегрітої води: перший шлях — експлуатація й удоско­налення існуючих і створення нових сучасних централізованих систем теплопостачання; другий шлях — використання теплоти від наявних місцевих та індивідуальних джерел, будівництво нових енергоефекти — вних локальних теплових систем. Обидва шляхи успішно експлуату — ють та впроваджують у різних країнах з урахуванням місцевих особ­ливостей.

На Україні історично переважає система централізованого теплопо­стачання, що до недавнього часу була характерна лише для країн ко­лишнього СРСР і деяких інших країн (Фінляндії, Данії, Норвегії, Шве­ції). Останнім часом централізовані системи (перш за все на базі тех­нологій теплофікації та когенерації) набули подальшого розвитку в ба­гатьох розвинених країнах світу, наприклад у США, Великій Британії, Німеччині.

Порівняння техніко-економічної ефективності роздільної та ком­бінованої схеми виробництва теплової енергії свідчить, що економія палива в умовах комбінованого виробництва сягає 18-22 % на рік, щорічні витрати зменшуються на 20-25 %, а шкідливі викиди СО2 — на 2 0 % ( табл. 9 .2) .

Таблиця 9.2. Порівняння ефективності роздільного та комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (за даними AT «Укренергопром»)

Показник

Виробництво

Коефіцієнт

ефективності

комбіноване

роздільне

Обсяг капіталовкладень, млн дол. США

103

1,05-103

0,95

Потужність електрична, МВт

103

103

1

Потужність теплова, МВт

103

103

1

Виробництво електроенергії, МВттод/рік

6,7-106

6,7-106

1

Виробництво тепла, Гкал/рік

2,5-106

2,5-106

1

Витрати палива, тис. ту. п./рік

1,8-103

2,2-103

0,8

Витрати на паливо, млндол./рік

125

156

0,8

Щорічні витрати на виробництво, млн дол./рік

205

261

0,79

Викиди СО2, тис. т

3,2

3,7

0,79

Вагомим потенціалом енергозбереження володіє комунально — побутовий і житловий сектор, на частку якого припадає близько 30 % споживання енергії в Україні. Особливої уваги заслуговує питання роз­міщення об’єктів комунальної та децентралізованої енергетики. Слід зауважити, що найбільші втрати виробленої електроенергії мають регі­они, віддалені від ТЕС і АЕС на значні відстані (Крим, Одеська, Рів — ненська, Волинська, Житомирська області, південні частини Херсонсь — кої, Запорізької і Донецької областей). Сюди належать і села України, до яких прокладено ЛЕП невисокої напруги (6, 10 кВ). Як показують розрахунки фахівців США, передача електроенергії напругою 11 кВ на відстань більше 5 км, виходячи з діючих тарифів, є збитковою через високі питомі й абсолютні втрати енергії.

Дослідження в галузі ефективного перетворення енергії охоплю­ють широке коло проблем. Базові теплоенергетичні процеси характе­ризуються поступовим зменшенням енергетичного потенціалу робо­чого тіла. Завдання полягає не тільки в підвищенні цього потенціалу збільшенням кількості енергії, яку можна перетворити на роботу, але йу створенні процесів перетворення теплової енергії з мінімальними тепловими втратами, можливістю подальшого корисного викорис­тання низькопотенційної теплової енергії в інших процесах і, нареш­ті, з максимальним зниженням впливу енергетики на навколишнє се­редовище.

Контрольні питання

1. Основи управління підвищенням ефективності виробництва і спо­живання енергії.

2. Консалтингові схеми в енергетиці як державний механізм раціональ — ного використання енергії.

3. Загальні вимоги і послідовність енергетичного аудиту.

4. Генеральна стратегія проведення енергетичного аудиту.

5. Енергетичний менеджмент як інструмент ефективного управління виробництвом і споживанням енергії.

6. Головні обов’язки енергетичного менеджера.

7. Вимоги до підготовки енергетичного менеджера; напрями підготовки.

8. Енергозбереження як додаткове джерело енергоспоживання.

9. Енергозбереження як дійовий важіль підвищення економічної ефек­тивності і безпеки енергетики.

10. Етапи впровадження енергетичного менеджменту на підприємстві.

11. Пріоритетні напрями впровадження енергозбереження.

[1]ЕДж — ексаджоуль (1018 Дж).

Сучасна технологія дозволяє добувати далеко не всі об’єми ПЕР. Не всі країни мають оптимальне співвідношення між рівнем видобутку ПЕР та їх використанням.

Як видно з табл. 2.1, перспективним є використання альтернативних (відновних і невичерпних) джерел ПЕР. Однак сучасна енерготехнологія ще далека від їх масового застосування. На жаль, людство далеко ще і від вирішення проблем використання термоядерної енергії, загальні запаси якої просто фантастичні — 3,6109 ЕДж (із нинішнім рівнем енерговитрат їх вистачить на 10 млн років!).

Комментарии запрещены.